Основи військового управління

№ 1 Теорія прийняття рішень та управлінська діяльність.

Гап’юк та ін. Основи прийняття рішень та управлінська діяльність у

військовій справі Навчальний посібник. – К.: ВПЦ КУ, 2004 – 115с.
Иванов, В.П. Савельев, П.В. Шеманский «Основы управления войсками в бою» – М.: Воениздат, 1977,
П.К. Алтухов «Основы теории управления войсками М.: Воениздат, 1982.
Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник – К.: «Кондор», 2003 – 556с.

Навчальна мета: Вивчити основні поняття теорії прийняття рішень та ознайомитися з характеристикою управлінської діяльності у військовій справі.

рішень.

одного боку, сукупність послідовно виконуваних офіцерами органів управління робіт, об'єднаних

єдністю цілі і спільністю розв'язуваних завдань з управління, з іншого боку - сукупність тісно пов'язаних між собою організаційних форм роботи, методичних прийомів безпосереднього вирішення завдань управління, а також суб'єктивних якостей посадових осіб органів управління.

основних значеннях:
організація як визначена структура системи управління, взаємне розташування і

взаємозв'язок складових її елементів;
організація як форма управлінської діяльності командування і штабів, спрямована на ефективне і якісне вирішення завдань управління при підготовці і у ході бойових дій.

правил, що характеризують їх підхід до виконання своїх функцій, манери

поводження в ході керівництва підлеглими людьми і військовими колективами, особливо в складних умовах обстановки.

Для правильного стилю характерні такі морально-психологічні риси, як почуття високої відповідальності за доручену справу, працьовитість, правдивість, самостійність, рішучість і твердість, ретельність, висока вимогливість до себе і підлеглих, скромність і тактовність у поводженні, доступність і чуйність до людей. Ці риси характеризують військового керівника як особистість і виявляються в його повсякденній діяльності.

і діловитість. У сучасних умовах науковий підхід до управління військами

можливий на основі:

по-перше, глибокого розуміння законів збройної боротьби і механізми їх прояву на практиці;
по-друге, уміння керівників всебічно й об'єктивно оцінювати обстановку, широко використовуючи для цього сучасні технічні засоби, особливо електронно-обчислювальну техніку;
по-третє, уміння керівників спиратися на висновки і рекомендації суспільних, природничих і технічних наук, своєчасно помічати все нове, передове, енергійно впроваджувати його в практику управління військами.

у практичній діяльності для досягнення поставленої мети.
Поняття «методи управлінської

діяльності» включають прийоми і правила вирішення командуванням і штабами основних завдань управління військами при підготовці й у ході бою.

один від одного засобами і прийомами роботи.
Перший напрямок пов'язаний

із виявленням і формулюванням методів вирішення конкретних завдань управління: збору, опрацювання і відображення інформації; ухвалення рішення і планування бою, доведення завдань до підпорядкованих військ і організації їх взаємодії; керівництва військами в ході бойових дій і інших завдань, що складають зміст управління.

або визначення виконуваних робіт; регламент часу; можливість залучення визначеного складу

людей і технічних засобів управління; застосування відпрацьованих прийомів (правил) дій із використанням технічних засобів управління, включаючи засоби автоматизації й автоматизовані системи.

і стимулюючі, що нерозривно пов'язані між собою і взаємозалежні.
Другий напрямок

включає методи впливу на людей в процесі управління військами.
Запорукою виконання бойового завдання є:
правильна побудова відношень між людьми;
між старшими і підпорядкованими командними інстанціями;
між начальниками і підлеглими,
виховна робота з особовим складом військ і штабів.

шляхом віддачі наказів, розпоряджень і вказівок у рамках прав, наданих

їм чинними в Збройних Силах статутами, настановами й іншими документами військового законодавства.

Стимулюючі методи ґрунтуються на використанні морально-політичних, психологічних, економічних і інших стимулів і мають на меті забезпечити найкраще виконання підлеглими своїх завдань. З їх допомогою підвищується активність і ініціатива особового складу військ і штабів у виконанні службового обов'язку, ініціатива і творчість у діях.

мислення:
аналіз і синтез;
абстрагування й узагальнення;
індукція і дедукція;

аналогія і порівняння.

Інтуїтивні-евристичні методи.

понять та систематичних методів, що дозволяють всебічно аналізувати проблеми прийняття

рішень в умовах невизначеності.

14

Вдосконалення процесу прийняття рішень – мета теорії, що розглядається.

внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв'язання проблем і

максимальне наближення до заданої мети.

Управлінські рішення – це сукупний результат творчого процесу (суб'єкта) та дій колективу (об'єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв'язку з функціонуванням системи.

вирішення проблемної ситуації.
В кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської

діяльності.
В більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що забезпечують реальність управлінських завдань.

визначені кроки, що вона проходить у процесі прийняття рішень.
Процес

може бути розбитий на шість кроків:

визначення проблеми;
постановка мети;
виявлення обмежень та розробка альтернативних рішень;
вибір альтернативи;
реалізація та контроль за виконанням рішення;
оцінка результатів виконання рішення.

Проблема складається в деяких відхиленнях від очікуваного ходу подій. Процес

визначення проблеми полягає в її виявленні.

постановка цілей

За визначенням проблеми випливає постановка цілей, що будуть основою для майбутнього рішення. Керівник повинен запитати себе: "Що я сподіваюся досягти цим рішенням? І що під ним розуміється?"

які знаходяться поза системою або організацією (зовнішнє середовище), та які

керівник не в змозі змінити. Такі обмеження звужують можливості прийняття оптимальних рішень. Тому необхідно визначити джерело і суть обмежень і намітити можливі альтернативи.

Альтернативні рішення – два чи більше способи розгляду проблеми.
Процес розробки альтернативних рішень проводиться для того, щоб знайти найкраще можливе рішення, з огляду на всі фактори, які впливають на процес прийняття рішень.

кожну альтернативу: "Чи є це рішення найкращим?" Щоб відповісти на

це запитання, керівник повинен уважно оцінити широту розмаху альтернатив.
Очікуваний ефект кожного варіанта повинен бути перелічений разом з оцінкою імовірності того, що цей ефект буде отриманий.
Позитивний і негативний результати кожної альтернативи повинні бути передбачені.

тобто впровадження рішення в дію. А саме.
Оголошення альтернативи.
Керівник повідомляє рішення

чітко і без сумніву.

Видача необхідних розпоряджень.
Керівник як правило обговорює обрану альтернативу з керівним складом, що мають відношення до виконання рішення. Розпорядження слід віддавати чітко, усі зміни ясно мотивувати.

Призначення специфічних завдань.
Здійснення рішення припускає безліч доручень різним людям. Іноді такі доручення лише зовсім небагато відрізняються від тих, котрі керуючі дають щодня своїм підлеглим. Але іноді вони вимагають значних змін у звичайній роботі.

трудових ресурсів. Керівник повинен усвідомлювати те, що багато ресурсів можуть

знадобитися ще на стадії створення різних альтернатив.

Спостереження за процесом реалізації рішення. Керівнику необхідно знати, чи виконується рішення належним чином.

В процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, що допомагають реалізувати рішення повністю. За допомогою контролю встановлюється так званий зворот ний зв'язок між керуючою і керованою системами.

Чи досягло рішення мети? Чи було воно ефективне за витратами

(втратами)? Які труднощі зустрілися при здійсненні рішення?
Якщо рішення оцінене як неефективне, керівник може зштовхнутися з вибором іншої альтернативи чи скласти новий список альтернатив.
Якщо рішення оцінене як ефективне, керівник повинен переглянути елементи, що зробили його таким.
Досвід прийняття і здійснення кожного рішення стає безцінною частиною управлінського досвіду. Він буде використаний повторно для прийняття рішень у майбутньому.

організаційні, регулюючі, координуючі, активізуючи, контрольні;
за характером дій (ступенем жорсткості) –

директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозволяючи, орієнтуючі;
за роллю в досягненні цілі або часом (розмахом) дії – стратегічні, оперативні та тактичні;
за об'єктами – виробничі, фінансові, кадрові тощо;
за ступенем універсальності – загальні, спеціальні;

незапрограмовані;
за результатами – вірогідні, детерміновані;
за напрямом впливу –

внутрішні та зовнішні;
за способом прийняття – індивідуальні й колективні;
за періодом дії – довгострокові, середньострокові, короткострокові;
за характером і змістом – творчі, стандартні (прийняті за аналогією, прийняті автоматично);

невизначеності і ризику;
за наслідками – ризикові, безризикові;
за ступенем

ефективності – оптимальні, раціональні;
за напрямом впливу – вибіркові, систематичні, суцільні;
за методами підготовки – креативні, евристичні, репродуктивні.

бінарні, багатоваріантні та інноваційні.
Для кожного виду рішень розробляють систему

інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, вибір кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.

оформлення.

характеристикою управлінської діяльності у військовій справі.
Завдання для самостійної підготовки

Б.М. Герасимов, О. Ю. Казанцев, В. М. Гап’юк та ін. Основи прийняття рішень та управлінська діяльність у військовій справі Навчальний посібник. – К.: ВПЦ КУ, 2004 – 3-23С.

Питання?