Професії які я здобула

і дизайну,за період навчання я здобула 3 професії:”Кухар.Офіціант.Бармен”
З кожної професії

навчаючись я для себе щось здобула нове і цікаве .
Найбільше мені сподобалося навчатись на бармена томущо викладачі ,майстриня закладу навчили мене як провельно готувати коктелі а саме(молочні ,безалкогольні,алкогольні,шарові,на основі сиропів т.д).Правельно оформляти коктелі різними способами , подавати їх, і правилу етикету з відвідувачами …

несе людям своєю працею хвилини насолоди, адже так приємно подивувати

смачною та оригінальною стравою у банкетному виконанні. Кухар – це той чарівник, який створює казку, з-під його рук виходять справжні шедеври кулінарної майстерності.
Основний зміст функціональних обов’язків в кухаря залежить від того який кваліфікаційний розряд йому присвоєно.

Кухар - це людина , професією якої є приготування їжі; в даний час, як правило, на підприємствах громадського харчування. Скоріше  за все, слово «кухар» походить від східнослов'янської «вар», що означало киплячу воду і жар. На флоті посада кухаря називається кок. Кухар - цікава захоплююча професія для тих людей, які люблять готувати їжу, експериментувати з інгредієнтами. Повар - нелегка професія, у багатьох компаніях доводиться працювати позмінно по 10-12 годин на добу пару днів поспіль. Кухар може працювати в кафе, ресторанах, барах, їдальнях.

язичницькими святами. З часом язичницькі боги були забуті, а добрі

традиції залишились. Уже в період трипільської культури (3 тис. років тому) населення Правобережної України вирощувало зернові культури - пшеницю, ячмінь, просо. Спільність походження російського і українського народів, їх матеріальної культури, створили і спільні характерні особливості їх кухонь. Українська кухня запозичила деякі страви російської кухні, які збагатили її асортимент.
     Історично доля  нашої кухні склалась так, що вона особливо яскраво розквітла у монастирях. Так, вже в XI ст. в Києво-Печерському монастирі серед ченців було кілька кухарів. Колишні вельможі, опинившись в еміграції  після  жовтня 1917  року, відкривають ресторани, відроджують старі страви.  Багато десятиліть знатні особи вважали особливим шиком мати у себе кухарів-французів, що відіграло у долі національної кухні сумну роль вона була забута. Багато страв зазнали змін в рецептурі і способах приготування, внаслідок чого погіршились їх смакові якості. Адже більшість страв української кухні, на відміну від страв інших кухонь, відзначається складною рецептурою і комбінованими способами їх готування. Першою російською кулінарною книгою прийнято вважати "Поваренные записки", що були видані у 1779 році Сергієм Друковцовим.

ст. потребував організації шкіл кулінарного мистецтва, а потім технікумів, інститутів

громадського харчування. Був створений Інститут харчування Академії медичних наук, в якому фізіологи, біохіміки розробили норми харчування залежно від клімату, професії та віку людини, вивчили низку проблем обміну речовин в організмі, створили засади сучасного лікувального харчування. Для широкого використання в харчуванні страв української народної кухні Український науково-дослідний інститут торгівлі і громадського харчування, відновив рецептуру стародавніх національних українських страв, вивчив особливості приготування найпоширеніших у даний час українських страв.

пірамід зображені люди, які подають їжу до столу фараонів. Мабуть

це й були перші офіціанти.
Святкування знаменних дат, подій, весілля і навіть прийом видатних осіб і підписання угод передбачає спілкування за урочистим столом і неможливе без офіціантів, які беруть активну участь у загальній трапезі. Як розсадити людей, які страви подавати і кому в першу чергу, які прибори потрібні для споживання тієї чи іншої страви – саме до цього має безпосереднє відношення офіціант. Він не тільки обслуговує людей, які сидять за столом, але й допомагає і навіть навчає їх дотримуватися певних правил і етикету споживання їжі. Сьогодні жоден ресторан, кафе чи бар не може обійтися без офіціанта.

ввічливим. Робота офіціанта вимагає бути комунікабельним, тактовним, уважним, легко вступати

в контакти і розуміти особливості поводження людей, мати чітку координацію рухів. Ця професія потребує від людини високої фізичної витривалості, емоційної стабільності, хорошого розвитку сприймання, достатньо розвинену вербальну та оперативну пам’ять, уміння розподіляти та переключати увагу, добре розвинене мислення, наявність вольової регуляції  психічних процесів.
Офіціант – це обличчя будь-якого ресторану, тому він повинен бути привітний, ерудований.

тільки про самого себе, але й про своє підприємство.
Специфікою для

професійної діяльності офіціанта є те, що вона не піддається істотній механізації і автоматизації, основна частина робочих операцій виконується без застосування якихось технічних засобів, тобто безпосередньо з використанням ручної праці.
Професійна діяльність офіціанта весь час відбувається на ногах, їм часто доводиться переносити важкі таці з їжею, посудом, напоями, долаючи при цьому значну в сукупності відстань. Дослідження показали, що за день офіціант проходить в середньому до ЗО км.
Професійна діяльність офіціанта є відносно безпечною, але можуть траплятися ковзання, падіння та опіки.

клієнтів. Знає рецептури приготування безалкогольних і слабоалкогольних напоїв, вміє досконало

користуватися барменським приладдям, скляним посудом. Без проблем відпускає напої, делікатно спілкується з відвідува¬чами закладу. Вміє оформити вітрину барної стійки, експлуатувати обладнання і створити своїм вмінням свято для клієнтів.

тонкий психолог, котрий відчуває кожного клієнта. Окрім того, бармен –

це справжній профі, котрий знається на смаках, запахах, міцності напоїв. 
Бармен, -це сучасний кваліфікований фахівець, котрий ввічливо та елегантно обслуговує клієнтів і майстерно готує алкогольні та безалкогольні напої, десерти, закуски

дуже рада що навчалась в цьому училещі!!!