Шпінель

походить від лат. spinell – шип.
Хімічна формула шпінелі – MgAl2O4

(MgO 28,2 %, Al2O3 71,8 %). Магній може частково або повністю заміщуватися цинком, залізом або манганом, а алюміній – залізом, манганом або хромом.
Магнезіальна шпінель є крайнім членом ізоморфного ряду підгрупи шпінелі – галаксит MnAl2O4 – герциніт FeAl2O4 – ганіт ZnAl2O4.
Залежно від складу шпінелі змінюють забарвлення, показник заломлення і густину.
Магнезіальна шпінель має різноманітне забарвлення: усі відтінки рожевого і червоного, синє і голубе (ганошпінель), зелене, жовте, коричневе, фіолетове, оранжеве, пурпурове. Трапляються безбарвні шпінелі і з олександритовим ефектом.
Шпінель кристалізується в кубічній сингонії, гексоктаедричний вид симетрії. Кристали мають вигляд правильних октаедрів, трапляються двійники, які зростаються по площині октаедра. Спосіб їх двійникування настільки характерний для цього мінералу, що здвійниковані за цим же законом кристали інших мінералів називаються шпінелевими двійниками.

1,712-1,747 залежно від особливостей хімічного складу. Відповідно і густина каменя

також змінюється – 3,58-3,61 г/см3, може сягати 4,00-4,62 г/см3 (ганіт).
Найбільш відома і вивчена шпінель рожевого і червоного кольору.
Залежно від відтінку забарвлення вона має власні назви: криваво-червона – рубінова шпінель, рожево-червона – рубін-бале, фіолетово-червона – альмандинова шпінель, оранжево-червона – рубіцел.

Рубінова шпінель.

оксиду алюмінію Al2O3) і від граната-піропу. Червоний лал (рубінова шпінель),

прозорий і чистий, подібний до рубіну, інколи кращий від нього за красою і блиском, але поступається йому твердістю: стирається на вершинах і ребрах. Шпінель високої якості є достатньо дорогим ювелірним каменем, який володіє сильним блиском при любому освітленні. При штучному або недостатньому освітленні темні шпінелі можуть виглядати невиразно, а світлі ніби світяться із середини.
   Шпінель багато в чому подібна на корунд. Як і корунд, за складом вона оксид, але не тільки алюмінію, а й алюмінію і магнію. Як безбарвний абсолютно чистий корунд, так безбарвна, водяно-прозора бездомішкова шпінель. Хоч вона, як і безбарвний корунд, подібна до діаманта, відрізняється від нього повною відсутністю гри каменя після огранки. Як і рубін, забарвлення рубіновій шпінелі надає домішка хрому. В родовищах шпінель є частим супутником рубіна. Ідентифікація шпінелі має велике значення, особливо через велику подібність огранених каменів з рубіном. Відрізнити від нього шпінель, як і від інших подібних каменів, можна за формою кристалів, більш високому блиску в огранці, характерним твердості, густиною та іншим фізичним властивостям.

шпінелі іонів Al3+ іонами Cr3+. Фіолетові відтінки виникають при заміщення

іонів Mg2+ іонами Fe2+. Іони Fe2+ можуть спричиняти появу олександритового ефекту. Оранжеві і жовті відтінки спостерігаються в шпінелях, які містять іони Cr3+ і Fe3+.
Зустрічаються шпінелі голубого забарвлення (сапфірова шпінель – ганошпінель) і рідкісного синього кольору.

Сапфірова шпінель (ганошпінель)

Синя шпінель (рідкісний зразок)

Co2+.
Сіро-зелене забарвлення ганіту пов’язане з іонами Fe3+ і Fe2+.
Червона

шпінель може люмінесціювати в ультрафіолетових променях яскравим малиновим кольором. Домішковими центрами, які обумовлюють люмінесценцію, є іони Сr3+. Сині і фіолетові різновиди інколи люмінесціюють в УФ променях зеленим кольором, пурпурові – оранжевим.
Як самостійний мінерал шпінель почали класифікувати тільки 180 років тому. До того часу її відносили до рубінів.
Кристали шпінелі зазвичай невеликі, маса не перевищує 10-12 кар.
Інколи трапляються досить великі кристали. Так, в Алмазному фонді Росії експонується велика імператорська корона, виготовлена майстром Ієремієм Поз’є під керівництвом ювеліра Г.-Ф. Екарта у 1762 році; виготовлена усього за два місяці. На вершині корони – темно-червона шпінель (398,72 кар), на якій закріплений діамантовий хрест.
В Алмазному фонді Росії зберігаються ще дві великі шпінелі в золотій оправі: маса однієї 100 кар, іншої 56 кар.

кристалічними сланцями, гнейсами, доломітами і магнезитовими мармурами, магнезіальними скарнами.
Головне джерело

ювелірної шпінелі – розсипища.
На Памірі є родовище, відоме ще з XIII ст. – Кухі-Лал.
Великі родовища шпінелі відомі в Бірмі, Камбоджа, Таїланді, Афганістані, Австралії, на Мадагаскарі і о. Шрі-Ланка.
Найбільше цінується рубіново-червона шпінель, потім рожеві камені, оранжеві і коричневі. Найнижча ціна у шпінелі сіро-синього забарвлення.
Шпінель має багато подібних мінералів. Хороша діагностична ознака – наявність в шпінелі включень кристалів альбіту, апатиту, кальциту, доломіту, титаніту, олівіну, рутилу, циркону.
Шпінель, як мінерал кубічної сингонії немає двозаломлення і позбавлена дихроїзму. Цим вона чітко відрізняється від подібного рубіна.

Fe3+)O4)

шпінель вагою 398,72 кар.

Великої Імператорської корони Росії, зробленої для коронації Катерини II у

1762 році і яка використовувалася для коронації усіх російських царів аж до Миколи II у 1896 році.
Цей "рубін" має майже грушеподібну форму і частково відполірований, і як усі великі рубіни минулого насправді є не рубіном, а шпінеллю.
Найімовірніше походження цього каменя - шахта Бадахшан на північному сході Афганістану, яка відома своїми рубінами і лазуритами.
Упродовж 250 років «Рубін Катерини Великої» знаходився у власності китайських імператорів, поки у 1675 році не був куплений російським послом в Китаї Миколою Мілеску. Камінь поповнив Російську Коронну Скарбницю, предтечу Алмазного Фонду Росії. Там "рубін" і зберігався, поки не був наданий придворним ювелірам для створення Імператорської корони.

на Сході понад 600 років під іменем «Ажаррах-і-алам» «Хірург смутків»).

Даний «рубін» – один з небагатьох каменів, на яких вирізані імена його володарів.
Свою назву "рубін" отримав по імені великого завойовника Тамерлана (Тімура). Камінь важить 352,50 карата. Він і зараз знаходиться у своїй початковій неограненій формі.
До 1851 року «Рубін Тімура» рахувався найбільшим рубіном у світі, поки не було встановлено, що він насправді є великою шпінеллю. Відомо, що рубіни не можуть виростати до таких розмірів без утворення в них тріщин і тільки окремі кристали рубіна мають можливість утворюватися в ідеальних умовах. Тому дуже рідкісні рубіни гарного кольору і чистоти вагою понад 3 карата.
Таким чином, з першого місця серед рубінів, «Тімур» зайняв третє місце за вагою серед шпінелей, поступившись 500-каратній “Шпінелі Самарії” (належить скарбниці Іранської Корони) і шпінелі вагою 398,72 карата, яка встановлена у Велику Імператорську корону Катерини II.
Найбільший напис на «Рубіні Тімура» вирізаний на перській мові.
Відомий завойовник отримав цей камінь під час захоплення Делі у 1398 році.
В подальшому каменем володіли кілька імператорів, а у 1849 році він попав у скарбницю Ост-Індійської компанії і був подарований англійській королеві Вікторії.

також вважався рубіном. Тільки через кілька століть мінералоги визначили справжню

природу каменя. Але це не вплинуло на цінність шпінелі, оскільки вона тривалий час пов’язана із Британською короною. В наші дні вона відноситься до найголовніших коштовностей Об’єднаного Королівства.
Вага шпінелі 170 каратів. Камінь необроблений. Має форму неправильного октаедра довжиною 5 см. Він грубо відполірований, але однак має виняткове червоне забарвлення з власним внутрішнім вогнем.
Перша згадка про камінь зустрічається у 1367 році. В той час він був у скарбниці мусульманського правителя Гранади.
Потім камінь потрапив до англійського принца Едуарда, сина короля Едуарда III. Його називали Чорним принцом за колір обладунків, які він одягав під час битв. Звідси і з’явилася назва каменя.
За багато століть каменю навіть не намагалися надати правильної форми.
Тільки колись давно просвердлили п’ятисантиметровий кристал з однієї сторони, щоби його можна було носити як кулон. Пізніше цей отвір прикрили маленьким рубіном. На даний час шпінель (або, як вона значиться за описом Англійської республіки, «великий рубін-бале») займає почесне місце в центрі переднього хреста Державної імперської корони.

в центральній частині Палестини, на даний час розташованого на північному

заході держави Іорданія.
Шпінель Самарії є найбільшою шпінеллю у світі і важить 500 каратів. Вона є частиною скарбів Іранської Корони і виставляється в Музеї Скарбів Національних Іранських коштовностей, в Центральному Банку Тегерана.
Камінь червоно-коричневого кольору має неправильну форму, грубе полірування. В ньому є отвір, що свідчить про те, що шпінель використовувалась як прикраса.
Як і все шпінелі в іранській скарбниці ця довгий час вважалась рубіном, так як за багатьма параметрами це два дуже подібних мінерали.

карата. Вони з’єднані золотим ланцюжком із застібкою (найімовірніше це виріб

XIX ст). Довжина намиста – 52 см.
Три шпінелі мають написи: на двох присутнє ім’я могольського імператора Джехангіра, на одній – відразу три імператорських імені: Джехангіра Шаха Джахана і Аламгіра, також відомого як Ауранг-Зеб.
Записуючи на камінь своє ім’я імператор ніби надавав честь і пошану за його виняткову красу. Після падіння імперії моголів у 1857 році камені були з’єднані в золоте намисто.
Імператори носили шпінелі найчастіше або в підвісці, або в браслеті, або просто в кулаку, так щоби вони торкалися шкіри, оскільки вважалось, що їхнє червоне забарвлення оберігає життя володаря каменя.
Припускають, що місце походження каменів – шахти Бадахшана памірського району (на кордоні Афганістана і Таджикістана).
Вага каменів шпінелі (в каратах): 164,09; 160,37; 158,19; 138,85; 128,77; 74,28; 73,52; 73,35; 54,64; 53,62; 51,91.
Намисто виставлялося на аукціоні Крісті в травні 2011 року в Женеві. Попередня оцінка його вартості коливалась від 1,6 до 2,5 мільйонів доларів США. Воно було продано за 5 214 348 доларів США.

оксидів алюмінію і магнію, які отримують відповідно із амоній-алюмінієвих квасців

і сульфату магнію.
Твердість синтетичної шпінелі 8, густина 3,59-3,61. Люмінесценція в Уф променях: голуба шпінель – червоним кольором, жовта – світло-зеленим, зелена – червоним.
Від природної шпінелі відрізняється наявністю спайності по кубу, аномальним двозаломленням, яскравими кольорами люмінесценції.
Синтетична шпінель може мати різне забарвлення і тому вона імітує не тільки природну шпінель, але й діамант, сапфір, рубін, смарагд, аквамарин, гранати, турмалін, циркон,топаз, та ін.
Синтетична шпінель не містить включень інших мінералів. Інколи в ній спостерігаються витягнуті дрібні газові пухирці.

грец. chrysos – золотий і lithos – камінь. Був відомий

людству ще за 4000 років до н.е. Як один з “Біблійських каменів” згадується в Біблії.
Острівний силікат, ромбічна сингонія. Середній член ряду форстерит- фаяліт.
Хризоліт рідко трапляється у вигляді огранених кристалів, частіше він спостерігається у вигляді неправильних або ізометричних зерен розміром 2-15 мм. Відомі і досить великі камені.
Унікальний хризоліт вагою 310 каратів зберігається у музеї Природничої історії Смітсонівського інституту (м. Вашингтон).
Хризоліт – це натуральний і дійсно красивий камінь, що володіє унікальною колірною гамою. Забарвлення мінералу зелене з різними відтінками – бурим, золотистим, жовтим, тютюновим, трав’яним. Забарвлення пов’язане із наявністю іонів Fe2+ і Fe3+ у різних співвідношеннях. Залізо забезпечує мінералу яскравий зелений колір, а домішки нікелю і хрому – яскравість і блиск.
Серед шанувальників заслужив поетичну назву “вечірній смарагд” (при штучному освітленні жовтий відтінок зникає і камінь здається чисто-зеленим).

пов’язані з магматичними породами (кімберліти, базальти).
Основним родовищем цього каменю вважається

Хангайское нагір'я, яке розташоване в Монголії. Через свої особливості камені - хризоліт і його різновиди - широко використовуються при виготовленні ювелірних прикрас. Особливо добре поєднується з золотом. При ограновуванні каменів маленького розміру, як правило, їм надають форму кола, овалу або квадрата. Більш великі мінерали знаходять форму, що нагадує діамант.
Найбільш цінними з хризолітів є зелені різновиди цього мінералу. Однак сам самоцвіт крихкий і чутливий до нагрівання, тому його досить важко обробляти. Непрозорі різновиди хризоліту обробляють кабошоном. Прозорим надають діамантову або смарагдову огранку.
Існує два цінні види цього мінералу:
Зірчастий - найрідкісніший вид каменю. Він створює особливий - котячий ефект, який досягається завдяки ідеально гладкої поверхні, яка разом з тим не зовсім прозора. Це призводить до того, що спостерігається розсіювання світла.

США). Основною особливістю цього виду є спосіб видобутку: його видобувають

виключно вручну ті індіанці, які володіють ексклюзивними правами на даний вид діяльності. Камінь Меса – це окремі зерна діаметром до 13 мм. Родовище Меса дає 90 % світового видобутку хризолітів.
Основні родовища : США (шт. Арізона і Нью-Мексіко), Монголія (Хангайське нагір’я), Танзанія. Бірма, Пакістан, ПАР

Росія.