ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ: ЇХ ПІЗНАННЯ

ТА ВИКОРИСТАННЯ

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ

ЄДНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА, МЕХАНІЗМ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

ЯКА ВИВЧАЄ ПЕВНУ ОБЛАСТЬ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА
ЦЕ

ГОСПОДАРСТВО ТОГО ЧИ

ІНШОГО РАЙОНУ, КРАЇНИ, ГРУПИ КРАЇН АБО УСЬОГО СВІТУ

ЦЕ

СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЛЮДЕЙ

ЕКОНОМІКА

ЕКОНОМІКА – ЦЕ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДЕЙ, ЩО ПОВ’ЯЗАНА ІЗ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ МАТЕРІАЛЬНИХ УМОВ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

МЕЖІ
З ІНШИМИ НАУКАМИ

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА
ОСНОВА СИСТЕМИ
ЕКОНОМІЧНИХ НАУК





КОНКРЕТНІ
ЕКОНОМІЧНІ

НАУКИ

ВСІХ РІВНЯХ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ В ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА, РОЗПОДІЛУ, ОБМІНУ ТА

СПОЖИВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ БЛАГ (ПОСЛУГ) З МЕТОЮ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ЗА УМОВ ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ СІМ’Ї, ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ) ТА СУСПІЛЬСТВА В ЦІЛОМУ

ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

АБСТРАКЦІЙ
АНАЛІЗ ТА СИНТЕЗ
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД
ІНДУКЦІЯ ТА ДЕДУКЦІЯ
ІСТОРИЧНИЙ ТА ЛОГІЧНИЙ
ГРАФІЧНИЙ

ЙОГО ЧАСТИН

(АНАЛІЗ ПОКАЗНИКА СОБІВАР-
ТОСТІ ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ
ВИТРАТ: СИРОВИНА, ЕНЕРГО-
РЕСУРСИ, ЗАРОБІТНА

ПЛАТА
ТОЩО)

ВИВЧЕННЯ ОБ’ЄКТА
В ЦІЛОМУ


ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА
СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
(СУМА ВСІХ ВИТРАТ)

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ
(В. ПЕТТІ, А. СМІТ, Д. РІКАРДО)
МАРКСИЗМ (К. МАРКС,

Ф. ЕНГЕЛЬС)

СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА НАУКА ОТРИМАЛА НАЗВУ – ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ, А В АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ – “ЕКОНОМІКС”.

У СУЧАСНІЙ ЗАХІДНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ВСІ ТРИ ТЕРМІНИ – ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ, ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ЕКОНОМІКС – РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ЯК СИНОНІМИ.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ СИНТЕЗОМ СТАРОЇ КЛАСИЧНОЇ ШКОЛИ І ДВОХ НОВИХ НАПРЯМІВ:

ПЕРШИЙ – ЦЕ КЕЙНСІАНСЬКИЙ НАПРЯМ (ДЖОН МЕЙНАРД КЕЙНС)

ДРУГИЙ – НЕОКЛАСИЧНИЙ, В ЯКОМУ ВИДІЛЯЮТЬ 2 ЕТАПИ: 1 ЕТАП ПОВ’ЯЗУЮТЬ З ІМ’ЯМ А. МАРШАЛА ТА ЙОГО СПРОБОЮ ПОЄДНАТИ КЛАСИЧНУ ТЕОРІЮ А. СМІТА З МАРЖИНАЛІЗМОМ. 2 ЕТАП ВИНИК У 70-80-Х РОКАХ ХХ СТ., ЙОГО РЕПРЕЗЕНТУЄ ТЕОРІЯ МОНЕТАРИЗМУ

У СФЕРІ ОБІГУ, А ВИРОБНИЦТВІ.
ЄДИНОЮ ВИРОБНИЧОЮ ГАЛУЗЗЮ Є СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

– СФЕРА, ДЕ СТВОРЮЄТЬСЯ НОВЕ БАГАТСТВО (“ЧИСТИЙ ПРОДУКТ”).
ПРОМИСЛОВІСТЬ – БЕЗПЛІДНА СФЕРА, ЯКА ЗАЙМАЄТЬСЯ ЛИШЕ ПЕРЕРОБКОЮ ПРОДУКТІВ ПРИРОДИ ТА ЗЕМЛЕРОБСТВА

ХVІІІ СТ.

ФІЗІОКРАТИ

ГОЛОВНЕ БАГАТСТВО СУСПІЛЬСТВА – ГРОШІ (ЗОЛОТО ТА СРІБЛО).
ДЖЕРЕЛО ЦЬОГО БАГАТСТВА – СФЕРА ОБІГУ (ТОРГІВЛЯ ТА ГРОШОВИЙ ОБІГ).
ДЕРЖАВА ПОВИННА АКТИВНО ВТРУЧАТИСЯ В ЕКОНОМІКУ, ДОПОМОГАТИ ЗБАГАЧЕННЮ СУСПІЛЬСТВА

ХVІ-ХVІІІ СТ.

МЕРКАНТИЛІЗМ

ГОЛОВНІ ІДЕЇ

ПЕРІОД
РОЗВИТКУ

ТЕОРЕТИЧНА
ШКОЛА

РУКИ ТА ЗНИЩИТИ КАПІТАЛІЗМ З ЙОГО ПРИВАТНОЮ ВЛАСНІСТЮ, ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ, КРИЗАМИ

Й ПОБУДУВАТИ СОЦІАЛІЗМ З СУСПІЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ ТА ДЕРЖАВНИМ КЕРІВНИЦТВОМ ЕКОНОМІКОЮ НА БЛАГО ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА.

З СЕРЕДИНИ ХІХ СТ.

МАРКСИЗМ

ДЖЕРЕЛОМ БАГАТСТВА СУСПІЛЬСТВА Є ВИРОБНИЦТВО, А НАЙБІЛЬШ СПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СТВОРЮЄ ВІЛЬНА ТА КОНКУРЕНТНА РИНКОВА ЕКОНОМІКА, БЕЗ ВТРУЧАННЯ В ЇЇ СФЕРУ ДЕРЖАВИ.

ХVІІ-ХІХ СТ.

АНГЛІЙСЬКА КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ

ОЦІНОК ТА РЕКОМЕНДАЦІЙ, ДОСЛІДЖЕННЯ “ЧИСТОЇ ЕКОНОМІКИ”.
З КІНЦЯ ХІХ СТ.
ЗАГАЛЬНА СУТЬ
ПРИВАТНОПІДПРИЄМНИЦЬКА

РИНКОВА СИСТЕМА ЗДАТНА ДО САМОРЕГУЛЮВАННЯ; ДЕРЖАВА ПОВИННА ЛИШЕ СТВОРЮВАТИ СПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ.

З КІНЦЯ ХІХ СТ.

НЕОКЛАСИЧНИЙ НАПРЯМОК

РИНОК НЕ ЗДАТЕН ЗАБЕЗПЕЧИТИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНУ СТАБІЛЬНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА, ТОМУ ДЕРЖАВА ПОВИННА АКТИВНО РЕГУЛЮВАТИ ЕКОНОМІКУ ТА СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ.

З 30-Х РОКІВ
ХХ СТ.

КЕЙНСІАНСЬКИЙ НАПРЯМОК

3

2

1

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ ЯВИЩАМИ ТА ПРОЦЕСАМИ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ.

ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ, ЯК

І ЗАКОНИ ПРИРОДИ, МАЮТЬ ОБ’ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР, ТОБТО НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ВОЛІ, СВІДОМОСТІ, БАЖАННЯ ЛЮДЕЙ. ВОДНОЧАС – ЦЕ ЗАКОНИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ І ПОЗА НЕЮ ВОНИ НЕ ІСНУЮТЬ
ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ БУВАЮТЬ:
ЗАГАЛЬНИМИ – ДІЮТЬ У ВСІХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ.
СПЕЦИФІЧНИМИ – ФУНКЦІОНУЮТЬ ЛИШЕ В КІЛЬКОХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ.
СПЕЦІАЛЬНИМИ – ІСНУЮТЬ ПРОТЯГОМ ОДНІЄЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ.
СТАДІАЛЬНИМИ – ДІЮТЬ НА ОДНІЙ ІЗ СТАДІЙ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

ВІДКРИТТЯ ПЕВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНУ, ВИЯВЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЙОГО ДІЇ. ІСНУЄ ДВА

ШЛЯХИ ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ:
ЧЕРЕЗ ВИЯВЛЕННЯ НОВИХ ЗАКОНІВ.
ЧЕРЕЗ ПОГЛИБЛЕНЕ РОЗКРИТТЯ ЗМІСТУ, МЕХАНІЗМУ ДІЇ ТА ВЗАЄМОДІЇ ЗАКОНІВ.

НАУКОВИЙ ШЛЯХ ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ ВКЛЮЧАЄ КІЛЬКА ЕТАПІВ:
З БАГАТЬОХ ТИСЯЧ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЗКІВ ВИЯВЛЯЮТЬ ІСТОТНІ, ЩО МАЮТЬ СТІЙКИЙ ХАРАКТЕР.
ТЕОРЕТИЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ РЕАЛЬНО ІСНУЮЧИХ ОБ’ЄКТИВНИХ ЗАКОНІВ В ЗАКОНАХ НАУКИ (В ЗАКОНАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ).
АПРОБАЦІЯ ЗАКОНІВ НАУКИ В ДІЇ, ВИЯВЛЕННЯ ТОГО, ЩО СЕБЕ ВИПРАВДАЛО ТА ДАЛО ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ, І ТОГО, ЩО НЕ ВИТРИМАЛО ПЕРЕВІРКИ ЧАСОМ

ПОДОЛАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ, РОЗРОБКУ ФОРМ, ПРИНЦИПІВ І МЕТОДІВ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ

ЗАКОНІВ З МЕТОЮ ЕФЕКТИВНОГО ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА. ЦЕЙ МЕХАНІЗМ ВКЛЮЧАЄ ДІЇ:
ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ РОЗРОБЛЯЮТЬ НА ОСНОВІ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ ПРАВИЛА ГОСПОДАРЮВАННЯ.
ДІЯЛЬНОСТЬ РІЗНИХ РИНКОВИХ СТРУКТУР.
ПІДПРИЄМЦІВ.
ФІРМ.
ІСНУЄ ТРИ РІВНІ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ:
ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ.
БЕЗПОСЕРЕДНЬО УПРАВЛІНСЬКИЙ.
ПРАКТИЧНИЙ.

ІСНУЮЧИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЯВИЩ І ПРОЦЕСІВ, Т.Т. ПОНЯТТЯ, ЯКЕ ВИКОРИСТАНЕ ЕКОНОМІЧНОЮ

НАУКОЮ ДЛЯ ПОЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН, ЇХ КОНКРЕТНИХ ФОРМ, СТОРІН ЧИ ВЛАСТИВОСТЕЙ. ВОНИ МАЮТЬ ІСТОРИЧНИЙ ХАРАКТЕР.

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

ЗАГАЛЬНІ – ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ УСІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ (“ПОТРЕБА”, “ІНТЕРЕС”, “СПОЖИВАННЯ”, “ВИРОБНИЦТВО”, “РОЗПОДІЛ”, “РЕСУРС”, “ПРОДУКТ” ТОЩО).
СПЕЦИФІЧНІ – ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОКРЕМІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ (“ТОВАР”, “ВАРТІСТЬ”, “ЦІННІСТЬ”, “ГРОШІ”, “КАПІТАЛ”, “РЕНТА” ТА ІН.).