Центр підготовки офіцерів запасу ТНЕУ ТАКТИКА ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

частин ".

Навчальні питання:
Способи пересування. Перевезення військ.

Марш . Маршеві можливості

підрозділів.

Основні маршеві нормативи. Похідна охорона та її завдання.

с. 183-200, 211-220.
2. Бойовий Статут Сухопутних Військ ч. 2 глава

7, с. 168-172.
3. Підручник “Тактика” стор. 408-482.
4. Тактика (батальйон, рота) ОІСВ стор. 68-76, 99-102.

на відстань 700 і більше кілометрів.

Перевезення підрозділів водним транспортом застосовується

при доставці їх на острови або ізольовані ділянки узбережжя.

Перевезення підрозділів повітряним транспортом застосовується для термінового перекидання їх з глибини країни у райони бойових дій.

Перевезення підрозділів комбінованим способом здійснюється як з одночасним використанням різних видів транспорту, так і з послідовним переходом від одного виду транспорту до іншого.

Основним способом пересування підрозділів є марш.

колонних шляхах.
ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ МАРШУ Є :

середня швидкість руху;
величина добового

переходу;
загальна протяжність маршу.

Мета маршу: прибути у призначений район, або на вказаний рубіж в призначений час, маючи особовий склад, бойову техніку та необхідні запаси у повній готовності до виконання бойових завдань.

за добу при здійсненні маршу. Вона залежить від швидкості руху

колони, можливостей і тривалості руху. Величина добового переходу може складати: - для змішаних колон - до 250 км; - для автомобільних колон - до 300 км.

СЕРЕДНЯ ШВИДКІСТЬ РУХУ - визначається шляхом ділення величини переходу на час, необхідний на здійснення маршу без урахування часу на привали.
В умовах рівнинної та середньо-пересіченої місцевості, для змішаних колон, середня швидкість руху мо­же бути 20-25 км/год.
Автомобільні колони можуть рухатись зі швидкістю 25-30 км/год.

поза загрозою зіткнення з противником.

За напрямками руху марш може

здійснюватися:
-до фронту
-вздовж фронту
-від фронту в тил
У всіх випадках марш здійснюється потай, як правило вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а у бойовій обстановці і в глибокому тилу своїх військ – і вдень.

У будь-яких умовах підрозділи (частини) повинні прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і готовності до виконання бойового завдання.

питань вивчає по карті:
маршрут руху;
його протяжність та прохідність;
умови здійснення маршу;
рубежі

та час імовірної зустрічі з противником або до яких дій бути готовими;
місця і час привалів, а також місця, час і порядок дозаправки техніки, прийому їжі та поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу;
оцінює маршові можливості штатних і приданих підрозділів;
визначає допустимі швидкості руху та величину дистанції між машинами по ділянках маршруту і розраховує час руху по кожному з них;
оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку та зосередження;
визначає об’єм інженерного обладнання районів та проводить інші необхідні розрахунки, а також визначає порядок спостереження і підтримки зв’язку в ході маршу.
 

бойовий порядок;
найменшу уразливість від ЗМУ та авіації противника;
підтримання стійкого і

надійного управління.

призначаються:

вихідний пункт (рубіж) – 5-10 км від вихідного району або

району зосередження;

час його проходження;

пункти (рубежі) регулювання і час їх проходження;

місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку;
маршрут руху.

загін або авангард висилається: 1. в напрямку руху на відстань

5-10 км - головна похідна застава у складі взводу або роти з засобами посилення; 2. на фланги та у тил, при необхідності - дозорні відділення.

Головна похідна застава силою до роти висилає головний дозор у складі взводу на відстань 3-5 км.

головна похідна застава силою до взводу та головний дозор - дозорне відділення (танк) на відстань, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

до підрозділів , що охороняються;
виключення його раптового нападу;
забезпечення

підрозділам вигідних умов для розгортання та вступу в бій.

При організації захисту від ЗМУ та вирішенні задач хімічного забезпечення визначається:
порядок і способи ведення радіаційної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) розвідки з врахуванням організації її старшим командиром;
доводяться сигнали оповіщення;
визначається порядок подолання зон зараження;
строки проведення санітарно-гігієнічних заходів та заходів щодо ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.

частин і підрозділів про небезпеку ударів ВТЗ противника;
протидія усім видам

розвідки противника, особливо радіо, радіотехнічної, радіолокаційної, тепловізійної;
шикування похідного порядку, який забезпечить зниження ефективності дії ВТЗ при нанесенні ударів по підрозділам на марші;
вміле використання захисних властивостей бойової техніки і місцевості;
майстерно здійснене маскування;
надійну протиповітряну оборону;
заходи щодо РЕБ.

аеродром (майданчик).
До завантаження батальйон (рота) знаходиться в районі очікування,

а після розвантаження виходить в район збору, які призначають в 3-5 км (при перевезенні повітряним транспортом – в 10-15 км) від місць завантаження (розвантаження).

транспортом командир підрозділу призначається начальником військового ешелону та разом із

військовим комендантом залізничної (водної) ділянки або станції (порту, пристані) уточнює:
розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, техніки, боєприпасів, майна підрозділів по вагонах, платформах, судах;
складає план завантаження військового ешелону;
встановлює порядок завантаження, визначає порядок висування підрозділів до місця завантаження;
проводить рекогнесціровку району очікування, станції (порту, пристані) і маршрутів висування підрозділів до них;
ставить задачі підрозділам.

з командиром частини (підрозділу) військово-повітряної (армійської) авіації або командиром загону

(групи) цивільної авіації і військовим комендантом аеропорту:

уточнює порядок завантаження, місця стоянок і бортові номери літаків (вертольотів);
складає розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, техніки, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших матеріальних засобів підрозділів по літаках (вертольотах);
план завантаження і списки особового складу військових команд на кожен літак (вертоліт);
визначає черговість т порядок виходу та завантаження підрозділів, час її початку та закінчення;
проводить рекогнесціровку району очікування, аеродрому (майданчиків), маршрутів виходу підрозділів до них і до місць стоянки літаків (вертольотів);
ставить завдання підрозділам.

заходів безпеки;

знання правил завантаження й кріплення озброєння і техніки, правил

їх розвантаження та поведінки особового складу під час перевезення;

готовність озброєння, техніки, боєприпасів, пального, інших матеріальних засобів до завантаження;

шикування колони дивізіону у відповідності до плану завантаження.

інші матеріальні засоби.
Посадка особового складу у вагони (судна, літаки,

вертольоти) проводиться по закінченню завантаження, за звичай безпосередньо перед відправкою військового ешелону (команди), виходом судна в море, но не пізніше ніж за 10 хвилин до відправки.

Відповідальність за завантаження, розташування й кріплення озброєння, техніки, а також за посадку особового складу покладається на начальника військового ешелону.

При перевезенні повітряним транспортом – на командирів екіпажів літаків (вертольотів).