Педагогічна техніка, як основа педагогічної творчості вчителя

Сутність понять «техніка», «педагогічна техніка», «психономічна техніка».
Складники педагогічної техніки. Внутрішня

техніка педагога.
Способи керування психічним станом через вплив на емоційну, інтелектуальну та вольову сферу.
Зовнішня техніка педагога, її елементи. Невербальна комунікація, характеристика її складників.

[І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.]; За ред. І.А. Зязюна.

– 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с. – С. 43-57.
Допоміжна:
Пихтіна Н.П. Педагогічна творчість: навч. посіб. / Н.П. Пихтіна. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2012. – 175 с. – С. 83-93.
Пихтіна Н.П. Основи педагогічної техніки: навч. посіб. / Н.П. Пихтіна. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 316 с.

«Академия», 2001. – 240 с.
Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного

досвіду / А.С. Макаренко // Твори: В 7 т. – К.: Радянська школа, 1961. – Т. 5.
Норбеков М.С. Опыт дурака, или ключ к прозрению. Как избавиться от очков / М.С. Норбеков. – СПб:ИД «ВЕСЬ», 2002. – 316 с., ил.
Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд. І.А. Зязюн, Н.Г. Базилевич, Т.Г. Дмитренко та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища шк., 2006. – 606 с.: іл..
Станіславський К.С. Робота актора над собою / К.С. Станіславський; За ред. Ф. Гаєвської, перекл. Т. Ольховського. – К.: Мистецтво, 1953. – 672 с.
Цветков Э. Психономика или Программируемый человек / Эрнест Цветков. – СПб.: Лань, 1999. – 192 с.

володіти мовою і собою, застосовувати дисципліну без гніву.
В.М. Сорока-Росинський (1882-1960)

писав: «Багато хто вважає, що якщо педагог володіє хорошими знаннями, а крім того, всіма тими якостями, на перелік яких у підручнику педагогіки відведено цілих 5 сторінок, то цього цілком достатньо, щоб стати… таким, так би мовити, наочним виховним посібником…».
А.С. Макаренко (1888-1939) твердив, що для нього, в його практиці, та й для інших педагогів «…стали вирішальними такі «дрібниці»: як стояти, як сидіти, як підвестися зі стільця, з-за стола, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитись». Він був впевнений, що «вихованець сприймає вашу душу та ваші думки не тому, що знає, що у вас на душі робиться, а тому, що бачить вас, слухає вас».
Є.М. Ільїн (нар. 1929) зауважував, що сьогодні недостатньо бути викладачем і артистом, потрібно бути ще й лікарем. Вчитель має справляти не тільки педагогічний, а й оздоровлюючий вплив на інших.

прийомів та пристосувань.
Техніку педагога називають педагогічною. У 20-х роках

ХХ ст. її розуміли як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять.

інструмент виховного впливу. Це – володіння комплексом прийомів,

які дають педагогові можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіхів у виховній роботі (І.А. Зязюн).

яка дає можливість чинити психічно-оздоровлюючий вплив на суб'єктів педагогічного процесу,

використовуючи свій психофізичний апарат свідомо й оптимально, тобто з найменшою витратою енергії та часу (Е. Цвєтков).

ніяких кислих виразів, постійна готовність діяти, райдужний настрій, саме мажорний,

веселий, бадьорий настрій».
тон педагога повинен бути «…таким же радісним, як колектив».
«Він (тон) ні в якому разі не повинен мати характеру піднесеної, постійної бурхливості, істеричної напруженості, яка завжди неприємно б’є в очі і яка загрожує при першій невдачі зірватися і перейти в розчарування».

корсет →
настрій →
віра →
результат.

діяльності (заняття спортом, відеотерапія, музикотерапія, працетерапія, гумор тощо);
самонавіювання;
звернення до власного

почуття
обов’язку у зв’язку з усвідомленням соціальної ролі професії, ціннісними установками;
емоційне налаштування на творчу діяльність.