Слайд 1КРОВ – ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗМУ
Слайд 2СКЛАД І ФУНКЦІЇ КРОВІ
Кров як внутрішнє середовище організму;
Функції крові;
Кількість крові;
Фізико-хімічні властивості крові;
Еритроцити, їх фізіологічне значення;
Гемоглобін, його будова, значення, сполуки;
Швидкість
осідання еритроцитів, її значення;
Регуляція складу крові.
Слайд 3НАЙВАЖЛИВІШІ ФУНКЦІЇ КРОВІ
ТРАНСПОРТНА ФУНКЦІЯ:
- дихальна;
- трофічна (поживна);
- видільна (екскреторна).
ТЕРМОРЕГУЛЮЮЧА.
ЗАХИСНА.
КОРЕЛЯТИВНА
ПІДТРИМАННЯ
ГОМЕОСТАЗУ
ПЕРЕДАЧА СИЛИ.
Слайд 4Кількість крові у тварин і людини
Слайд 6Фізичні властивості крові
рН артеріальної крові – 7,4
рН венозної крові –
7,35
Питома маса:
крові 1,050-1,060,
плазми 1,024-1,034,
еритроцитів 1,090.
В'язкість крові 3 – 4.
Осмотичний тиск
7-8 атм.
Точка замерзання крові:
–0,56...-0,58оС
Слайд 7Буферні системи крові
Бікарбонатна. Н2СО3 – NaHCO3 Якщо в крові збільшується
кількість кислот, вони нейтралізуються бікарбонатом натрію, а вугільна кислота, яка
при цьому утворюється, під впливом ферменту карбоангідрази розщеплюється на воду та вуглекислий газ і виділяється через легені.
Фосфатна — дегідрофосфат (NаН2РО4) та гідрофосфат (Nа2НРО4). Перша сполука поводиться як слабка кислота, друга — як луг.
Система білків плазми крові. Білки крові, маючи в своєму складі групу NН2, здатні нейтралізувати кислоти, а завдяки наявності СООН — сполучатись з лугами.
Система гемоглобіну. У тканинах гемоглобін, маючи слаболужну реакцію, зв'язує кислоти, а в легенях, після віддачі СО2 і насичення киснем, поводить себе як слабка кислота (рН 6,8) і тим самим запобігає залуженню крові.
Метаболічна система в своїй основі має зміну фізико-хімічних властивостей та активності деяких ферментів під впливом зміни в середовищі концентрації Н+, СО2 і НСО-3.
Слайд 8Склад плазми великої рогатої худоби, %
(за Г.Й.Азимовим та ін., 1961)
Слайд 9ЗНАЧЕННЯ БІЛКІВ ПЛАЗМИ
Підтримують рН крові;
Пластичний матеріал для тканинних білків;
Обумовлюють
онкотичний тиск,
Забезпечують в'язкість крові,
Здійснюють транспортування гормонів, мінеральних речовин, ліпідів, холестерину
тощо;
Беруть участь у зсіданні крові і утворенні імунних тіл;
Перешкоджають осіданню еритроцитів.
Слайд 10Вміст білків у сироватці крові тварин, % до загальної кількості
білків
(за А.П.Костіним та ін., 1983)
Слайд 12Еритроцити тварин
(за В.Н.Нікітіним, збільшено в 1000 разів)
Слайд 13
Нормальні еритроцити
корови, кози, вівці, лами
Слайд 14Кількість і розміри еритроцитів
(за В.В.Науменком та ін., 1994)
Слайд 15Функції еритроцитів
Транспорт кисню, вуглекислого газу та поживних речовин.
Регуляція рН крові
Адсорбція
деяких отрут та їх транспорт.
Слайд 16Структура гема та його положення в субодиниці гемоглобіну:
А — гем;
Б — гем, вбудований в поліпептидний ланцюг.
Fe 2+.
Слайд 17Вміст гемоглобіну в крові тварин
Слайд 18Сполуки гемоглобіну
Оксигемоглобін - нестійка сполука гемоглобіну з киснем (Нb +
О2 НbО2).
Сполука гемоглобіну з вуглекислим газом називається карбогемоглобіном (НbСО2)
Карбоксигемоглобін
(НbСО) - стійка сполука гемоглобіну з окисом вуглецю, або чадним газом.
Під впливом сильних окислювачів (бертолетова сіль, анілін, перманганат калію) гемоглобін перетворюється в метгемоглобін (МеtНb), де залізо з двовалентного перетворюється в тривалентне.
У скелетних м'язах та міокарді міститься м'язовий гемоглобін — міоглобін, білкова частина якого має меншу молекулярну масу порівняно з гемоглобіном крові.
У крові плода з'являється фетальний гемоглобін. Він активніше з'єднується з киснем, ніж гемоглобін дорослої тварини.
Слайд 19Спектри поглинання відновленого гемоглобіну (А), оксигемоглобіну (Б), карбоксигемоглобіну (В), метгемоглобіну
(Г).
Слайд 20Види лейкоцитів
Лейкоцити за своєю будовою поділяються на
2 групи:
- зернисті (гранулоцити),
-незернисті
(агранулоцити).
До зернистих належать:
-еозинофіли (1-4%)
-базофіли (0,5%)
-нейтрофіли (60-70%)
До незернистих:
-лімфоцити (25-30%)
-моноцити (6-8%)
Відсоткове співвідношення між видами лейкоцитів - лейкоцитарна формула, досить стала величина, порушується під час різних хвороб , має важливе діагностичне значення.
Слайд 22
СХЕМА КРОВОТВОРЕННЯ
1- мегалобласт базофільний; 2 – мегалобласт поліхромний; 3 –
мегалобласт ортохромний; 4 – нормабласт базофільний; 5 – нормобласт поліхромний;
6 – еритроцит (ретикулоцит); 7 – промегакаріоцит; 8 – мегакаріоцит; 9 – промоноцит; 10 – пролімфоцит; 11- макрофаг кісткового мозку; 12 – макрофаг селезінки; 13 – купферовська клітина печінки; 14 – клітина лімфовузла; 15 – альвеолярний макрофаг легенів; 16 – плевральний макрофаг; 17 – перітонеальний макрофаг; 18 – остеокласт; 19 – клітини макроглії нервової системи; 20 – гістіоцит сполучної тканини.
Слайд 23Зернисті лейкоцити:
Базофіли – цитоплазма зафарбовуються в темно – синій колір.
Включення великі. Ядро залежить від віку клітини:
у молодої –
паличкоядерне;
у старих – сегментоядерне; Базофіли з’являються там, де потрібна допомога. В клітині їх невелика кількість – до 1%. В цитоплазмі у гранулах міститься гістамін, гепарин та інші медіатори пошкодження.
Слайд 24Зернисті лейкоцити:
Еозинофіли - по формі такі ж як і базофіли,
але цитоплазма яскраво – червоного кольору.
В гранулах є велика група
ферментів, які здатні руйнувати гістамін та інші токсини білкового походження. Їх кількість збільшується при алергічних реакціях, інвазійних захворюваннях.
Слайд 25Зернисті лейкоцити:
Нейтрофіли – цитоплазма фарбується в світло – фіолетовий колір,
мала зернистість.
Залежно від ступеня дозрівання ядра, їх поділяють на:
- мієлоцити
(самі молоді);
- юні;
- палечкоядерні;
- сегментоядерні;
Нейтрофіли очищають організм від токсинів, інорідних частинок, здійснюють фагоцитоз.
1 нейтрофіл може поглинати 20-30 інорідних частинок.
Слайд 26Незернисті лейкоцити:
Моноцити – великі, їх 4-6% в крові. Цитоплазма димчастого
кольору. Включень немає. Ядро у вигляді листка конюшини, велике.
Їх ще
називають клітини- двірники, вони з’являються в тих місцях , де є пошкодження (фагоцитоз).
Моноцити синтезують лізоцин, інтерферон, еластазу, колагеназу.
Слайд 27Незернисті лімфоцити:
Лімфоцити – до 40% в крові. Ядро велике, кругле,темно
– вишневе. Цитоплазма голуба, є перинуклеарна зона. Це клітини, на
яких базується ввесь імунітет. Є Т- і В-лімфоцити.
В- лімфоцити знаходяться в лімфатичних вузлах.
Вони відповідають за утворення антитіл Т- лімфоцитів – вони складаються з груп:
-кілери;
-хелпери;
-супресори;
Вони відповідають за тканинний імунітет.
Слайд 28ВИГЛЯД ЛЕЙКОЦИТІВ ПІД ЕЛЕКТРОННИМ МІКРОСКОПОМ
Слайд 30Фази зсідання крові
Перша фаза — утворення кров'яного і тканинного тромбопластину (триває
3-5 хвилин, у той час як дві наступні — 2-5 секунд).
Друга фаза — перехід протромбіну в тромбін.
Третя фаза — утворення фібрину.
Післяфаза – ретракція та фібриноліз.
Слайд 32I – фібриноген.
II – протромбін.
III – тромбопластин.
IV
– іони кальцію.
V – проакцелерин.
VI – активатор фактора
V.
VII – проконвертин.
VIII – антигемофілійний глобулін А.
IX – фактор Крістмаса.
X – фактор Стюарта-Прауера
XI – попередник плазмового тромбопластину.
XII – контактний фактор (фактор Хагемана).
XIII – фібринстабілізуючий фактор.
Фактори зсідання крові.
Слайд 33Резус – фактор (Rh): А – процентне співвідношення людей з
Rh+ і Rh - кров’ю; Б – уявлення про виникнення
“Rh – конфлікту”:1 – введення Rh+ - крові Rh – реципієнту; 2 – вироблення Rh – антитіл в організмі реципієнта;
3 – повторне введення Rh+ - крові Rh- - реципієнту, що викликає аглютинацію
