Лекція 5 Озимі жито і тритікале 5.1. Народногосподарське значення 5.2

5.3. Технологія вирощування

Завдання для самостійної роботи: особливості вирощування жита

і тритікале на зелений корм.

важливі вітаміни (А, В1, В2, В3, В6, РР, С),
висока

калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал),
наявність ненасичених жирних кислот, що здатні розчиняти холестерин.

В зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8-26 %), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується.

2000 році – 638,1 тис. га, а в 2014 році

– 185,1 тис. га.
В основному на Поліссі і в Лісостепу.

Загальна світова площа озимого жита сягає 30 млн га.

Середня урожайність в Україні – 20,7 ц/га.

– 20-25 кг
Найкращі ґрунти – родючі структурні чорноземи, темно-сірі опідзолені

ґрунти легкого і середнього механічного складу.
Добре витримує підвищену кислотність (рН<5,5) і незначну засоленість ґрунту.
Оптимальна реакція ґрунтового розчину – 5,5-6,5.

Тривалість вегетаційного періоду на півночі – 350, на півдні – 270 днів.
Озиме жито є перехреснозапильною рослиною.
Запилюється вітром (анемофільна).

і випрівання, мають більш розвинену кореневу систему, меншу вибагливістю до

умов вирощування; тетраплоїдні — стійкіші проти вилягання, утворюють крупне зерно (маса 1000 зерен 45 - 50 г, у диплоїдних 28 — 35 г) з більшим вмістом білка, більш вибагливі до реакції ґрунтового розчину — на кислих ґрунтах (рН 3 — 4) сходи жовтіють, рослини погано зимують і часто гинуть, вибагливі до агрофону, менш зимостійкі.

При вирощуванні тетраплоїдних сортів необхідно дотримуватися просторової ізоляції від диплоїдних сортів (не менше 200 м).

на зелений корм і силос); багаторічні трави одноукісного використання, рання

картопля, льон-довгунець, кукурудза на зелений корм;

Лісостеп – багаторічні трави на один укіс, озимі та кукурудза на зелений корм, вико-вівсяні суміші на зелений корм і сіно, горох на зерно, озима пшениця.

обробіток ґрунту, завданням якого є збереження вологи в орному і

посівному шарах на час сівби, знищення бур'янів, поліпшення поживного режиму, аналогічно обробітку ґрунту під озиму пшеницю.

Період між оранкою і сівбою повинен бути не менше 20-25 днів.

Обробіток ґрунту.

використовує їх післядію. У районах достатнього зволоження доцільно висівати післяжнивно

люпин на зелене добриво.
Фосфорно-калійні добрива (40-90 кг/га д.р.), а на підзолистих ґрунтах і азотні (30-40 кг/га д.р.) вносять під основний обробіток ґрунту.
У рядки під час сівби вносять 10 кг/га д.р. фосфорних добрив.
На початку весняної вегетаціїпроводять перше підживлення N30-50.
У фазу виходу рослин у трубку проводять друге підживлення із розрахунку N30-60, а у фазу колосіння – N20-40.
Для отримання високих врожаїв зерна обов'язкове внесення мікродобрив (борних, мідних, цинкових).

у Лісостепу — у другій,
у Степу — у другій-третій декадах

вересня.

Основний спосіб сівби — звичайний рядковий.
Норма висіву диплоїдних сортів на Поліссі 5,5-6,0 млн. схожих зерен на 1 га, в Лісостепу 5-5,5, у Степу 4-4,5 млн./га. Норма висіву тетраплоїдних сортів приблизно на 0,5-1,0 млн./га зерен менша.
При запізненні із сівбою, сівбі на бідних ґрунтах, застосуванні перехресної або вузькорядної сівби норми висіву збільшують на 10 - 15 %.
Насіння озимого жита загортають на глибину 3-4 см, а на легких ґрунтах — на 5-6 см, при сухій погоді — на 6-7 см.

фазі трубкування (V-VI етапи органогенезу) інгібіторами, наприклад 50%-м кампозаном (3-4 л/га)

або сумішшю кампозану (1,5-2 л/га) і ТУРу (3 л/га).

Збирають жито у фазі воскової стиглості зерна. При вологості зерна 25-30 % застосовують роздільний спосіб збирання. При запізненні із збиранням, коли вологість зерна знижується до 16-20%, кращі результати дає пряме комбайнування.

на 1-2, жито – на 3-5%. Білки його повноцінні за

амінокислотним складом.
Зерно тритікале, яке за протеїновою поживністю переважає пшеничне на 9,5%, ячмінне та кукурудзяне – майже на 40%, особливо ціниться у тваринництві (комбікорм).
Кормові сорти тритікале вирощують на зелений корм, силос, для виготовлення трав'яного борошна, кормових гранул. Солому згодовують тваринам як грубий корм.

залягання вузла кущіння до -18…-20°С.
Коефіцієнт транспірації 450-550.
Добре росте на піщаних,

супіщаних і суглинкових ґрунтах, оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабо кисла (рН 5,5-7,0).
Переважає самозапилення, проте залежно від форм і погоди перехресне запилення може становити від 5-10 до 40%.
Вегетаційний період становить 250-325 днів.

кондитерській, бродильній та комбікормовій промисловості;
зерноукісні – на зелену масу,

фураж, комбікорми;
укісні – на зелений корм, сіно, випас.

Найкращі попередники:
в Степу – чорний або зайнятий пар, люцерна на один укіс, горох, кукурудза на силос;
у Лісостепу — зайнятий пар, багаторічні трави на один укіс, горох, кукурудза на зелений корм і силос;
на Поліссі — зайнятий пару, люпин на зелений корм, рання картоплі, конюшина на один укіс, горох, льон-довгунець.

середньому по 60 кг/га азоту, фосфору і калію, після гірших

попередників та на менш родючих ґрунтах — по 90 кг/га основних елементів живлення. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні — у весняно-літні підживлення: на ІІ — ІІІ та IV етапах органогенезу — по 30 кг/га азоту щоразу.
На бідних ґрунтах рекомендується частину азотних добрив вносити під основний обробіток ґрунту — у дозі 30 кг/га азоту. Під час сівби тритікале вносять у рядки гранульований суперфосфат у дозі 10-15 кг/га фосфору.

4-4,5 млн схожих зерен на 1 га, після непарових 4,5-5,5

млн;
- в Лісостепу і на Поліссі — відповідно 4,5-5 млн/га;
- при перехресній або вузькорядній сівбі її збільшують на 10-15%.
Середня глибина загортання насіння 4-6 см, на важких ґрунтах на 1-2 см мілкіше, на легких і при підсиханні посівного шару — на 1-2 см глибше.