Слайд 1Лекція №13
Зимово-весняна діагностика стану посівів озимих зернових культур
13.1 Осіннє обстеження.
13.2 Методи визначення життєздатності зимуючих рослин.
13.3 Весняне діагностування.
Питання для самостійного
вивчення:
1. Енергетична ефективність технологій вирощування різних польових культур .
Слайд 2Види спостережень і діагностики посівів озимих культур:
осіннє;
зимове;
весняне.
Слайд 3Висновки про стан посівів озимих культур у осінньо-зимовий період роблять
на основі:
обліку густоти сходів;
стану розвитку рослин перед входом
у зиму;
інтенсивності кущіння;
глибини залягання вузла кущіння;
вмісту цукрів у вузлі кущіння (приблизно 30%);
довжини конусу наростання.
Слайд 4Параметри рослин озимих зернових культур, які знаходяться у доброму стані:
фаза розвитку – кінець ІІ етапу органогенезу за Куперман;
довжина
здорового конусу наростання залежно від сорту і попередника у пшениці озимої та тритікале – 0,35-0,48 мм, у жита озимого – 0,50-0,80 мм;
висота рослин – 16-25 см;
густота рослин – 320-570 шт./м2;
коефіцієнт кущіння – 2,6-3,4;
маса 100 рослин – більше 65 г;
вміст цукрів – 18,0-24,0%.
Слайд 5Параметри рослин озимих зернових культур, які знаходяться у задовільному стані:
фаза розвитку – початок або ІІ етап органогенезу за Куперман;
довжина здорового конусу наростання залежно від сорту і попередника у пшениці озимої та тритікале – 0,25-0,35 мм, у жита озимого – 0,40-0,50 мм;
висота рослин – до 16 см;
густота рослин – 250-320 шт./м2;
коефіцієнт кущіння – 1,1-2,4;
маса 100 рослин – 30-65 г;
вміст цукрів – 16,0-19,0%.
Слайд 6Параметри слабких та зріджених посівів озимих зернових культур:
фаза розвитку
– кінець І або початок ІІ етапу органогенезу за Куперман;
довжина конусу наростання усіх озимих зернових культур не перевищує 0,25 мм;
висота рослин – до 14 см;
густота рослин – 610-620 шт./м2;
коефіцієнт кущіння – 1,1-2,4;
маса 100 рослин – до 26 г.
Слайд 7Восени обстеження озимини проводять після того, як середньодобова температура повітря
протягом п'яти днів не змінюється і утримується не вище +5°С.
візуально встановлюють стан озимих напередодні зимівлі (густота посівів, інтенсивність їх зеленого забарвлення).
Взимку визначають життєздатність зимуючих рослин.
Слайд 8Метод відбору монолітів
На кожному полі, де вирощують озимі, на чотирьох
типових місцях по діагоналі відбирають моноліти (мерзлий ґрунт з рослинами
двох суміжних рядків) розміром 30×30 см завглибшки 15 см.
Моноліти ставлять на 1-2 доби у прохолодне приміщення з температурою близько +8°С для відтаювання ґрунту, а потім у світлу і теплу кімнату з температурою +16…20°С для відрощування рослин. рослини систематично зволожують і через 12-15 днів підраховують кількість живих та неживих рослин та виводять середній показник загибелі.
Слайд 9Водний метод
Вирубують рослини із двох суміжних рядків довжиною 30 см
на глибину 3-5 см нижче вузла кущіння і ставлять на
1-2 доби у приміщення для відтаювання. Відталі рослини відмивають, відрізають верхівки листків, а вузли кущіння з корінням кладуть у тарілку з водою, яку міняють через день. Відрощують рослини 5-6 днів у світлій кімнаті з температурою +18…20°С.
В кінці відрощування підраховують живі (відрослі) і мертві рослини та встановлюють середній відсоток загибелі озимини.
Цукровий метод
Підготовлені до відрощування рослини занурюють корінцями у 2-3% розчин цукру. Рослини за таких умов відростають на 2-3 доби раніше.
Слайд 10Прискорений метод
Відбирають моноліти з 30-50 рослинами. Протягом 30-40 хв. рослини
розморожують в темному приміщенні. Потім їх відмивають і відрізають листки
та корені на відстані 1 см від вузлів кущіння, а самі вузли переносять у скляну посудину і розкладають на добре зволожені вату, марлю або фільтрувальний папір. Посудину накривають для підвищення вологості повітря та ставлять у тепле (+24…26°С) і темне приміщення на добу. Живі рослини, які за цей час відростають на 3-15 мм і ті, що не відросли, підраховують і визначають відсоток загибелі озимини.
Слайд 11Біологічний метод
Оголені конуси наростання розглядають під мікроскопом і їх стан
оцінюють в балах:
5 балів – конус прозорий, тургорний, живий;
3 бали
– конус живий, тургорний, але вже білий і непрозорий;
1 бал – конус бурий, зморшкуватий, мертвий.
Загальний стан рослин визначають за формулою:
Б = (5а+3в+с)/100
а – кількість пагонів з конусами, оціненими балом 5, %
в – кількість пагонів з конусами, оціненими балом 3, %
с – кількість пагонів з конусами, оціненими балом 1, %
Стан конусу наростання визначають також за допомогою барвників – 0,5% розчину тетразолу або 0,1% розчину кислого фуксину.
Слайд 12Весняне діагностування проводять у польових умовах візуально. Для спостереження до
початку природного відростання рослин у полі об'єктивні результати дає використання
переносних “мікропарників” (рамка із дощок завширшки 15-20 см, площею 1 м2, зверху обтягнута поліетиленовою плівкою).
Слайд 13Критерії оцінки стану рослин пшениці озимої при визначенні їх життєздатності
Слайд 14Вважається, що посіви знаходяться:
в доброму стані – за наявності життєздатних
рослин не менше 90%;
задовільному – при наявності в середньому 70-80%
життєздатних рослин;
незадовільному – якщо на посівах питома частка життєздатних рослин значно нижче 50%.
Посіви оцінюють за 5-бальною шкалою:
5 балів – нормально розвинуті і в міру загущені посіви з відсутністю мертвих рослин;
4 бали – кількість загиблих рослин менше 25%;
3 бали – кількість мертвих рослин не перевищує 50%;
2 бали – мертвих рослин до 75%;
1 бал – посіви повністю загинули або живих рослин менше 25%.
Слайд 15Посіви, оцінені у 3 бали, навесні підсівають ярим ячменем, у
1-2 бали – пересівають кукурудзою або іншими просовидними культурами.
Підсіванню підлягають
посіви з густотою 150-200 розкущених рослин, або 250-300 нерозкущених, а також площі, де рослини на період відновлення весняної вегетації знаходяться у фазу сходів і їх менше 350 шт./м2.
Пересіванню підлягають посіви з густотою менше 150 розкущених або 200-250 нерозкущених рослин на 1 м2.
