Історія України

України
24

р. Р. Х.)

Фердинанд який довірив Меттерніху управління Австрією. В 1843 році виник

конфлікт в Буковині, землевласники якої обмежили доступ селян до сервітутів – платних громадських лісів луків й рілля. Частина селян об’єднаних Лукіяном Кобилицею припинила сплату податків вимагаючи суду. Нечисельні залоги повсталих були розсіяні австрійським загіном а Кобилиця полонений.

Повстання Кобилиці

його упередження австрійські старости зокрема Йозеф фон Валерштерн налаштували проти

шляхти польських й галицьких селян які в 1846 році організували її масові вбивства і грабунки – «Галіцийську різанину» – припинені врешті австрійськими військами.

Галіцийська різанина

неврожаїв хліба, льону й картоплі. Під тиском податків більшість австрійських

угорських й галицьких селян опинились на межі голоду. Якісні сировина і товари ВБ вироблені паровими машинами розоряли більш дорогі чеські й австрійські мануфактури. В цих умовах австрійські урядовці домоглись відставки Меттерніха а угорські перебрали на себе державну владу.

“Весна народів” в Австрії

Центральну Раду Народову яка запропонувала відмінити крайове кріпацтво. 1848 ІV.25

Фердинанд підписав Конституцію, яка віддала законодавчу владу австрійському парламенту – рейхсрату.

Фердинанд

Руську Раду на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем. Для підтримки

з боку населення Рада розповсюдила власну газету «Зорю Галицьку» а для крайової просвіти згуртувала більшість вчителів і священиків у Галицько – Руську «матицю». 1848 VІІ.10 до рейхсрату були допущені 44 галицьких депутати зокрема звільнений Кобилиця.

Головна Руська Рада

землі. За останню вони платили викуп узгоджений з паном. Землевласники

зберігали права на пропінацію та сервітути. Обмежені в правах робітники і студенти організували збройний спротив у містах зокрема 1848 ХІ.1 у Львові який було розігнано. Діяльність обох Рад була припинена хоча руські «радники» зберегли право на «Народний Дім» – приватну організацію з крайової освіти.

“Народний Дім”

Фердинанд відступив владу племіннику Францу-Іосифу. По його запрошенню російські війська

несподівано атакували Угорщину змусивши її уряд визнати зверхність імператора. 1849 ІІІ.4 Франц-Іосиф скасував загальну Конституцію замінивши її крайовими зокрема 1851 року для Галичини. Для покращення умов гірської промисловості в Австрії з 1854 року вперше ввели страхову пенсію.

Франц-Іосиф

впровадив Пенсійний устав забезпечивши утримання непрацездатних управлінців і офіцерів. До

1836 року Геральдія, переглянувши документи старшини визнала за нею дворянські права. Однак спадкові права дворян були урізані – з 1845 року залишати права і майно дітям могли лише військові перших 8 класів та чиновники перших 5 класів. В Шостці разом з пороховим, з 1848 року запрацював перший вибуховиробний завод. В Київі 1858 року
з’явилось перше фотоательє (французи Жак і Шарль-Поль Гербсти).

Ніколай І

визвольному повстанні. На бік Росії перейшли курені Задунайської Січі з

яких організували в 1828 році Новоросійське а 1832 році – Азовське козацькі війська. Cейму Польському в 1830 році Ніколай наказав готувати гроші і армію проти революції в Бельгії. Це викликало масове Польське повстання адже подібну революцію планували тутешні масони. Національні загони польської шляхти озброїлись на Волині Київщині та Поділлі. Проти повсталих рушило російське військо підкріплене лівобережними Малоросійськими полками козаків. Напади на подільську шляхту організували групи селян очолені Устимом Кармалюком. За рік повстання було придушене. Близько 60 000 польської шляхти втратило дворянство.

Устим Кармалюк

Михайлом Сперанським 1832 року був розроблений «Звід законів Російської Імперії».

Дворянство й духівництво звільняли від оплат залишаючи привілеї. Податкове населення беззастережно керувалось самодержавством та православ’ям. Громадянські відносини впроваджені ще ІІІ Литовським статутом в 1840 році теж відмінялись.

Михайло Сперанський

зайняти її території в Молдавії та Валахії. У відповідь султан

в 1853 році оголосив Росії війну. Російський флот атакувавши турецький розбив його у Синопа. Місце останнього несподівано зайняли ескадри ВБ й Франції, уряди яких зажадали від імператора поступок. Не отримавши їх союзники разом з Турцією розпочали сумісні військові дії. Зненацька їх підтримала Австрійська імперія.

Синопська битва

флоти (до 70 суден) не поступались чисельністю один одному. Однак

союзники ще підготували найшвидкі парові судна – 54 проти 16 у Росії. Закордонні рушниці і гармати масово були замінені на скорострільну нарізну зброю. 1854 ІХ.14 союзні війська затисли російську армію в Севастополі разом із Чорноморським флотом зустрівши, проте, запеклий опір. 1855 І.25 Ніколай видав Маніфест де призвав дворян згуртувати загони міщан та селян на допомогу армії. Проте в лютому він несподівано помер. Імператором був визнаний його син Олександр ІІ.

Оборона Севастополя

військові громади, які відмовились виконувати свої обов’язки. Однак цю «Київську

козаччину» швидко придушили урядові загони. Між тим переконавшись в намірах Олександра ІІ продовжувати Кримську війну союзники посилили атаки Севастополя. Після кривавих боїв, 1855 VII.27 російські частини залишили половину міста. Союзні десанти захопили Керч та Кінбурн в гирлі Дніпра. Ультиматум Росії 1855 ХII.14 про припинення війни висунула Австрійська імперія. Олександр ІІ 1856 IІI.30 змусився на Паризький мир. Турція і Росія розпускали Чорноморські флоти і відновлювали кордони. Остання змусилась віддати Валахії гирло Дунаю із навкіллям.

Паризький мир

й видавництво книг. Діяльність письменників, поетів та музикантів з 1826

року строго продивлялась комітетом перевірки – цензури та Міністерством просвіти. Голова останнього Сергій Уваров керувався принципами «Православ’я, Самодержавство, Народність» підтриманими імператором.

Сергій Уваров

видав фантастичну малоросійську повість «Вечора на хуторі близ Диканьки». Викладачі

столичного університету Ізмаїл Срезневський та Іван Розковшенко підготували історичний «Український Альманах». Такі дії пояснювались цікавістю росіян до близької української культури, представники якої масово з’явились у найбільших містах. Серед них, зокрема, виділявся художник й поет Тарас Шевченко. Окрім портретів, популярності зажила його збірка віршів «Кобзар», випущена 1840 року земляком - перекладачем Євгеном Гребінкою.

Тарас Шевченко

Київський Університет. Ректору Михайлу Максимовичу також дозволили видавати історичний альманах

«Киевлянин», а історик православ’я отець Феофан (Іван Авксентьєв) надихнув частину студентів утворити в 1845 році Кирило – Мефодіївське братство за зразком Київського.

Київський Університет

Білозерського, літераторів Пантелеймона Куліша, Опанаса Маркевича і Шевченка, які теж

прагнули оцінити сучасні роль і перспективи українців, товариство склало політичну програму – «Книгу буття українського народу». Історичну оцінку Україні вони знали по «Історії Русів» – анонімному рукопису, виданому в 1846 році головою Московського товариства…старожитностей Осипом Бодянським. Проте в 1847 році за доносом студента Олексія Петрова братство було розігнано, його діячі відправлені у заслання.

Кирило-Мефодіївське братство

й монастирі передав Синоду. Полегшуючи серед них поширення православ’я, права

Лаври ще 1833 року отримав Почаївський монастир. 1853 року в Київі постав пам’ятник Володимиру-хрестителю (скульптори Петро Клодт і Володимир Демут-Малиновський).

Пам’ятник князю Володимиру

Перемиської музичної школи, рік по тому – міської типографії. Львівські

музики від 1838 року також відкрили Галицьке музичне товариство. Цікавість серед галичан викликала «Руська Трійця» Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича й Якова Головацького, які збирали народні пісні і особливості побуту. На пропозицію отця Йосипа Лозинського замінити кирилицю латиницею, вони рішуче видали 1837 року альманах «Русалка Дністрова» написаний першим українським правописом. 1850 року творчо піднісся Косів (майстри якого стали Товариством вишивки, займаючись також різьбленням і керамікой).

“Руська трійця”

В 1842 році у Львові відкрили Академічний Театр, а в

1844 році – Технічну Академію для підготовки геологів будівельників та викладачів точних наук. Галицькі школи не давали достатніх знань для вступу до неї, хоча з понад 2000 шкіл українськими були близько 980.

Львівський міський театр

назву москвофілів. Їх вплив особливо зріз під час «Весни народів».

В Львівському Університеті москвофіли відкрили кафедру україністики. Яків Головацький від них розробив підручник галицької граматики, а Адольф Добрянський – галицький Буквар. Для залучення до себе науковців й митців москвофіли 1848 року скликали Собор руських учених, проте невдало. На власні кошти і пожертви Франца – Іосифа Галицьке музичне товариство відкрило в 1853 році Львівську консерваторію для широкого музичного навчання.

Собор руських учених

з найбільших базарів), а в Ялті 1828 року Магарацьку виноробню

(з волі новоросійського губернатора Михайла Воронцова). З 1842 року Ніколай І зобов’язав селян досівати городи картоплею. В Новоросії активно розсаджували помідори кавуни й кукурудзу. Поширювався жим соняшникової олії, винайдений білгородським селянином Данилом Бокарьовим.

Вирощування картоплі

травами) підвищуючи врожаї (до 9ц/1). Вдалі сівозміни підвищували врожаї хліба.

Більшість київських і полтавських дворян організувала з кріпаків цукрові мануфактури. Щоб обмежити панське свавілля, міністр маєтностей Павло Кисельов в 1837 році створив Міністерство Держмайна куди відібрав у майновладців право оренди землі.

Павло Кисельов

Дмитро Бібіков в 1848 році провів «Інвентарну» реформу. Підтверджувалось 3-денне

кріпацтво та невтручання в діла державної сільської общини (зокрема в право земельного переподілу). В тому ж році київські селяни Яхненки та Симиренки що викупились з кріпацтва, навіть відкрили цукрозавод. Завдяки введенню золотих і срібних карбованців в обіг міністром фінансів Єгором Канкріном з 1843 року останні вільно впровадились серед населення та до бюджету, що дозволило забезпечити армію та флот під час Кримської війни. Іі втрати були значно зменшені діяльністю 160 сестер милосердя та хірурга Миколи Пірогова, який вдало оперував сотні поранених.

Цукрозавод Симиренків і Яхненків

століття широку появу парового двигуна що працював на воді. Розігріта

вугіллям на пар вона приводила в дію станки, шахтні насоси, а також пароплави. Впровадження паровика в різних країнах отримало назву паровугільної «революції». В Малоросії підприємці Дмитро Кандиба та брати Дегтярьови відкрили заводи з виробництва, зокрема, парового устаткування. Для перевозу вантажів та пасажирів одеські купці обладнали паровиками дніпровські і чорноморські судна з яких в 1856 році створили «Російське товариство пароплавства й торгівлі». Двигуни використовувались і в чи не найбільшій суконній фабриці в Дунаївцях Подільської губернії.

Шахтний паровий двигун

1840 року. Близько 1848 року підприємець Авраам Шнайдер відкрив в

Дрогобичі мануфактуру з видобутку нафти. Її розпаровували а потім збирали осади, зокрема озокерит для виготовлення свічок. З перегонки партії нафти в 1853 році львівські аптекарі Ігнатій Лукасевич та Ян Зех виокремили керосин як паливну рідину для ламп та
кращу свічкову сировину парафін.

Ігнатій
Лукасевич

Ян Зег