Тема 1. Інноваційні виміри сучасної освіти

глобалізаційних вимірах
Синергетика як нове світосприйняття

від лат. «Globus» – куля) характеризує ситуації змін всіх сторін

життя суспільства під впливом загальносвітової тенденції до взаємозалежності та відкритості.

як:
інтенсифікація інтернаціональних фінансових потоків;
формування транснаціональних економіки та політики,
усвідомлення

всеосяжних проблем сучасності.

яка тепер розглядається як людина Світу через:
формування планетарного, глобального мислення,

цілісного сприйняття навколишнього світу, відчуття особистої відповідальності за вирішення глобальних питань, що стосуються кожного;
формування екологічної поведінки, що забезпечує збереження Землі і людини у їх взаємодії;
виховання у дусі ненасильства, спрямоване на встановлення гуманістичного типу відносин між людьми.

її проявів став Болонський процес, який мав наступні етапи:

29 міністрами освіти різних країн «Болонської декларації»
(19 червня 1999

року в Болонья, Італія);

ІІ етап: підписання Празького комюніке представниками 33 країн Європи (Прага, 19 травня 2001 р.);

ІІІ етап: підписання Берлінського комюніке (Берлін, 18-19 вересня 2003 р.);

ІV етап: Саміт Болонського процесу (Берген, Норвегія 19-20 травня 2005 р.)

теорії та практики, що ґрунтується на необхідності підготовки того, хто

навчається, до життя в умовах швидкозмінного та інтегрованого світу

інтересу до освіти;
пошук найбільш ефективних методик та технологій відбору і

трансляції знань в умовах інформаційного вибуху;
освоєння якісно нового етапу ліквідації неписемності, пов’язаного зі зміною її критеріїв, які тепер окрім уміння читати та писати передбачають необхідність ще й розуміння результатів навчальної діяльності;
створення системи безперервної освіти як однієї з умов повноцінного використання людських ресурсів.

приводять до озброєних конфліктів у різних регіонах;
розладу між людиною та

природою, що загрожує екологічною катастрофою;
роздвоєності людської свідомості і душі.

забезпечується через органічну єдність усіх компонентів освітянського процесу;
неперервність: реалізується через

створення умов для розкриття творчого потенціалу особистості протягом усього життя;
холістичність: забезпечує цілісність сприйняття людиною світу;
інтегративність: полягає у доповненні змісту освіти глобальними проблемами людства;
технологічність: виступає засобом, що гарантує формування активної особистості, яка успішно адаптується до умов глобального середовища.

вимірювань:
формування неупередженого погляду на світ через усвідомлення неоднорідності сприйняття світу;
усвідомлення

стану планети;
сформованість кросс-культурності як результату розуміння культури інших народів;
наявність знання глобальної динаміки суспільного розвитку;
усвідомлення вибору поведінкових актів.

пристосування до світу на позиції активної та осмисленої соціалізації, свідомого

передбачення й особистісної причетності до світових проблем.

При цьому поняття «передбачення» виступає у Дж.Боткіна своєрідною широкою вимогою введення у навчання нових ситуацій, що раніше не зустрічалися в житті індивідуума, передбачення і прогнозування подій та їх наслідків, співвідношення минулого з сьогоденням і майбутнім, особистої ініціативи у визначенні альтернатив й ухваленні відповідальності за ті або інші рішення.

Особистісна причетність означає здібність до активної співпраці, діалогу, взаєморозуміння і співпереживання.

таких парадигмальних чинників як:

умов для розуміння цілісності світу, єдності людини і природи, подолання

розщепленості людської свідомості і душі.

2. Реалізація завдань глобальної освіти через:
формування світогляду, у якому особистість визнає та цінує єдність світу, усвідомлює своє місце у ньому;
розвиток кросс-культурної грамотності;
формування ексцентричної екологічної свідомості;
формування неупередженого погляду на світ.

глобального змісту;
міжпредметність;
відпрацювання універсальних умінь та навичок;
створення єдиної картини світу;
навчання правилам

життєдіяльності;
атмосферу співпраці та свободи на навчальному занятті;
активізацію процесу навчання.

виробити осмислене рішення у тій, або іншій ситуації. До компонентів

критичного мислення відносяться допитливість, скептицизм, рефлексія та раціоналізм.

2. Технології співпраці у навчанні, які формують розуміння спільності існування у світі як на мікро -, так і на макрорівнях.

і репродуктивні уміння. Основна передумова даного підходу ґрунтується на навчанні

функціональній грамотності, де мова використовується як засіб комунікації, що має значущість та значення.

4. Модульні технології, які виступають основою індивідуалізації навчання, як умови самоідентифікації особистості.

свідомості особистості;

підвищення міжкультурної компетентності;
інтернаціоналізація виховного процесу;

розвиток уявлень про світ як

взаємозалежну екосистему;

створення оптимальних умов для самоідентифікації, соціальної адаптації особистості.

через:
розширення контактів при підготовці фахівців (участь в конференціях, симпозіумах, семінарах,

ярмарках, обмін студентами; стажування викладачів, читання лекцій; організація практики та ін.);

створення інтернаціональних типових освітніх програм, що мають на меті подальший розвиток і вдосконалення підготовки спеціалістів;

обмін навчально-методичною літературою і нормативною документацією;

планів, що дозволяють здійснювати взаємний обмін студентами, магістрантами, аспірантами;

організацію бази

виробничої практики студентів;

стажування викладачів та навчання студентів по програмам взаємообміну;

розробку і реалізацію програм сумісних наукових досліджень.

така, що забезпечує виховання вільної творчої особистості, здатної ухвалювати конструктивні

рішення та усвідомлювати відповідальність за долю світу.

здібність до об’єктивної оцінки явищ дійсності, самостійного аналізу подій і

фактів;

здійснити цілеспрямовану орієнтацію особистості в світі;

сформувати інтелектуальні властивості особистості на основі ідей розвиваючого навчання.

і загальнонаукова програма міждисциплінарних досліджень, що вивчає процес самоорганізації та

становлення нових упорядкованих структур у відкритих фізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних, екологічних та інших системах.

її здатність обмінюватися з середовищем енергією, речовиною та інформацією;

по-друге,

достатню віддаленість системи від точки рівноваги;

по-третє, нелінійність системи.

та основною для процесу розвитку.

2. Руйнуючи, хаос будує, а будуючи

– призводить до розрухи.

існує не один єдиний шлях розвитку, а поле шляхів, яке

містить у собі потенційний спектр структур, виникаючих у процесі зміни цієї системи.

Хаос – це такий стан педагогічної системи, у

якому відсутні зв’язки між нею та іншими системами, а також між її окремими компонентами.

Порядок – це стан педагогічної системи, що має сталі зв’язки між її компонентами та зовнішніми системами

до якого прагне педагогічна система або її компоненти.
Точка біфуркації

– така точка, у якій педагогічна система або її окремі компоненти знаходяться у стані вибору подальших шляхів розвитку.

стійкого стану в результаті зовнішніх або внутрішніх впливів, які, за

певних умов, можуть спричинити її перехід на інший рівень існування.

станом на 1 березня 2005р. / Упоряд. Г.О.Андрощук, М.В.Гаман. –

К., 2005.
Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К., 2004.
Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогической инноватики. – М., 1991.
Паламарчук В.Ф. Першооснови педагогічної інноватики. – К., 2005.
Хуторской А.В. Дидактическая эвристика. Теория и технология креативного обучения. – М., 2003.
Освітні інновації у вищих навчальних закладах України: Каталог /Відп. ред. К.Левківський. – К., 2001.