ВИДИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ. ШВИДКА ДОПОМОГА. СІМЕЙНА

ЗНАЧЕННЯ В СИСТЕМІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ.
Складач: д.мед.н. Децик Орина Зенонівна
Івано-Франківський

національний медичний університет
Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я

Лекція з соціальної медицини та організації охорони здоров'я:

вторинна, третинна, четвертинна.
Організація надання швидкої медичної допомоги в світі та

Україні.
Організація надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини.

із охороною здоров’я C. Everett Koop

забезпечення збереження і розвитку фізіологічних та психологічних функцій, оптимальної працездатності

і соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Джерело: Основи законодавства України
про охорону здоров’я (1992)
Об'єкт – все населення країни

санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу

особам з гострими і хронічними захворюваннями, а також реабілітацію хворих та інвалідів.
Джерело: Основи законодавства України
про охорону здоров’я (1992)

Об'єкт – хворе населення і групи ризику

(головна мета) через державні гарантії забезпечення:
базових профілактичних заходів,
рівного

та справедливого доступу до якісної медичної допомоги
раціонального використання обмежених ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових)

49, 50, 46, 48, 92 і ін.)
Основи законодавства України про

охорону здоров’я
Кодекси законів України: Про адміністративні правопорушення, Цивільний, Сімейний, Про працю, Кримінальний і ін.
Закони України:
профілактичної спрямованості: Про забезпечення санітарного та протиепідемічного благополуччя; Про захист населення від інфекційних хвороб; Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз тощо.
соціально-економічного захисту: Про загально-обов’язкове державне соціальне страхування; Про державну допомогу сім’ям з дітьми і ін.
організаційної спрямованості: Про страхування; Про ліцензування окремих видів діяльності; Про відпустки і ін.

Міністрів, Верховної Ради
Накази МОЗ
Накази Управлінь охорони здоров’я облдержадміністрацій
Накази головних лікарів

міст, районів
Інструкції, вказівки, розпорядження, програми, плани
Нормативні договори:
Колективні договори
Договори медичного страхування, оренди, підряду тощо
Міжнародні правові акти:
Документи, програми ВООЗ та інших міжнародних організацій, ратифіковані органами державної влади України

діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та

розвитку народу України;
дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій;
гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров’я;
відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом

в галузі охорони здоров’я;
випереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я;
багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва та конкуренції;
децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.
Джерело: Основи законодавства України
про охорону здоров’я (1992)

охорони здоров’я
Заклади охорони здоров’я різних форм власності

інші закони)
Президент
(укази)
Національний рівень
Кабінет Міністрів
(постанови)
Міністерство охорони здоров'я
(накази)
Медичні заклади і

служби
загальнодержавного
значення

Інші міністерства і відомства -
МВС, транспорту, СБУ,
оборони, АМН тощо (накази)

Паралельна охорона здоров'я

Регіональний рівень

Київська і
Севастопольська ради
(рішення про місцеві бюджети)
МОЗ АР Крим,

управління охорони здоров'я
обласних, Київської та
Севастопольської
Держадміністрацій
(бюджетні призначення,накази, інструкції)

Регіональний (обласний) рівень

Заклади охорони здоров'я
відповідного підпорядкування

Місцевий (районний, міський) рівень

Київ
та Севастополь ради
(рішення про місцеві бюджети)
Районні і районні

м. Київ
та Севастополь держадміністрації
(бюджетні призначення)

Місцевий (районний, міський) рівень

Міські, селищні та
сільські ради
і їх виконкоми
(бюджетні призначення)

Медичні заклади
комунальної власності

Районні медичні заклади

Центральні районні лікарні
(бюджетні призначення)

Центральні міські лікарні
(бюджетні призначення)

переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги
Санаторно-курортні заклади

Санітарно-профілактичні заклади:
Санітарно-епідеміологічні заклади
Заклади

санітарної просвіти

Наказ МОЗ України від 28.10.2002 № 385

судово-медичної експертизи
центри медичної статистики
молочна кухня

Заклади медико-соціального захисту:
бюро

(центри) медико-соціальної експертизи
будинок дитини

Наказ МОЗ України від 28.10.2002 № 385

(ШМД) базується на принципах першої допомоги (first aid):
Збереження життя,
Попередження подальшої

травматизації
Приведення у свідомість

каретами) швидкої медичної допомоги (ambulance service).
У більшості країн світу для

реагування на екстрені ситуації існує єдиний телефонний номер (наприклад, 911), диспетчер якого організовує надання необхідної, у тому числі медичної, допомоги.

частиною національної системи охорони здоров'я (Велика Британія, Україна і ін.)
Служба,

пов'язана з пожежниками і поліцією – координується місцевими пожежними і поліцейськими службами, які у разі потреби викликають машину швидкої допомоги.
Добровільна швидка допомога – надається неприбутковими громадськими організаціями, що забезпечують і невідкладну допомогу, і транспортування пацієнта. Міжнародною організацією такого типу є Червоний Хрест і Червоний Півмісяць.

організаціями, часто на умовах контракту з місцевою владою. Більшість таких

фірм здійснюють, як правило, тільки транспортування хворих і потерпілих.
Комбінована служба швидкої допомоги – поліцейські і пожежники спеціально проходять навчання з надання швидкої медичної допомоги в місцях великого скупчення людей (наприклад, аеропорт, університет і т.п.).
Швидка допомога на базі лікарень – деякі лікарні мають власні підрозділи (відділи) надання екстреної допомоги.

карет швидкої допомоги є найуживаніша в світі шестикінечна Зірка життя

(Star of Life), промені якої символізують:
1. Раннє виявлення
2. Раннє повідомлення (виклик служби екстреної допомоги)
3. Раннє реагування (прибуття до місця події)
4. Невідкладна допомога на місці події
5. Допомога під час транспортування
6. Доставка до місця надання необхідної медичної допомоги

екстреної безкоштовної допомоги медпрацівниками закріплений у “Основах законодавства України про

охорону здоров’я” (1992) та Адміністративному і Кримінальному кодексах України
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2007 р. № 1290 “Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року”
Наказ МОЗ України від 01.06.2009 р. № 370 “Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги”

Нормативи надання екстреної медичної допомоги:

В межах 10-хвилинної транспортної доступності в містах та 20-хвилинної в сільській місцевості з урахуванням чисельності і густини населення, стану транспортних магістралей, інтенсивності руху транспорту (оптимальний радіус маршруту 8-10 км).

виклики за телефоном 103.
2. Виїзні бригади для надання ШМД.
3. Інші

підрозділи, що забезпечують надання ШМД

Виїзні бригади станції ШМД:

Лікарські (лікар спеціальності «медицина невідкладних станів», фельдшер, медична сестра, водій машини ШМД):
загальні
спеціалізовані (кардіореанімаційні, психіатричні, дитячої реанімації, неврологічні)
Фельдшерські (фельдшер, медична сестра, водій)

Станція ШМД

це заклад охорони здоров'я, що цілодобово надає екстрену медичну допомогу по місцю виклику, при транспортуванні до медичних установ і при безпосередньому звертанні.

Конференції із вивчення загальної практики (Лейверхост, Голландія, 1974)
Алма-Атинська декларація ПМСД

(1978)
Хартія із загальної практики/сімейної медицини в Європі (Копенгаген, ЄРБ ВООЗ, 1995)
Люблянська хартія по реформуванню охорони здоров’я (Європейська конференція ВООЗ, Любляна, Словенія, 1996)
Програма ВООЗ “Здоров’я для всіх у ХХІ столітті” (1998)

України “Про концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” від 07.12.2000

р., № 1313/2000
Постанова Кабінету Міністрів України “Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я” від 20.06.2000 р., № 989
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки” від 10.01.2002 р., № 14

України:
- “Про затвердження плану поетапного переходу до організації первинної

медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини” від 11.09.2000 р., № 214
- “Про організацію роботи закладів (підрозділів) загальної практики/сімейної медицини” від 23.07.2001 р., № 303
- інші
Закон України “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року” від 22.01.2010 р., № 1841-VI

care) – це перший рівень в контакті між окремими людьми,

сім’єю, общиною та національною системою охорони здоров’я, що максимально наближає медичну допомогу до місця проживання та роботи і створює перший елемент безперервного процесу охорони здоров’я (Алма-Ата, ВООЗ, 1978).
Первинна лікувально-профілактична допомога (Primary medical care) – основна частина медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику та лікування основних найбільш поширених захворювань, травм і отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для надання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги (Основи законодавства України про охорону здоров’я, 1992).

медичне обслуговування здорових та хворих людей, незалежно від віку та

статі, при якому особлива увага надається всебічному вивченню особистості, її сімейного і соціального оточення (Німецьке об’єднання загальної медицини DEGAM).
Загальна лікарська практика (General practice) – це галузь медичного обслуговування, де хворий вперше ступає в контакт з лікарем та має можливість звернутися безпосередньо до лікаря для вирішення своїх медичних проблем. Метою загальної практики є надання постійної та всебічної медичної допомоги окремим особам, сім’ям, суспільству в цілому.

General practitioner - GP, Physician) – це ліцензований випускник медичного

вищого навчального закладу, який забезпечує індивідуальну первинну і безперервну медичну допомогу окремим особам, сім’ям і населенню, незалежно від віку, статі або виду захворювання. (Друга Європейська конференція із вивчення загальної практики, Лейверхост, Голландія, 1974). Його спеціальність не передбачає виключно посімейного обслуговування. ЛЗП - це дільничний терапевт, дільничний педіатр, сімейний лікар, цеховий лікар тощо.
Сімейний лікар (домашній лікар, Family physician) – фахівець, діяльність якого жорстко орієнтована на посімейне обслуговування.

але неглибоких медичних знань у лікарів загальної практики (ЛЗП повинен

знати все і потроху).
Сортувальна функція (gatekeeper, воротар) - відділення банальних захворювань від важких, скерування пацієнтів із серйозними захворюваннями до спеціалістів.
Координуюча і консультативна функція у всій системі медичного обслуговування (ЛЗП - радник і консультант пацієнта з усіх медичних питань).

пацієнтів - центральна функція ЛЗП, який знає проблеми, сімейні і

соціальні стосунки членів сім’ї, є їх співрозмовником і радником з питань, які виходять далеко за рамки медицини.
Безперервність обслуговування, не залежно від того, хвора людина чи здорова.
В центрі уваги не одномірність хвороби пацієнта, а багатомірна сукупність медичних, психологічних і соціальних чинників його нездоров’я.
Довірливі стосунки лікаря і пацієнта – фундамент діагностичної і лікувальної роботи. Велику роль у прийнятті медичних рішень відіграє пацієнт.

амбулаторного прийому та домашніх відвідувань;
проведення профілактичних, лікувальних, діагностичних і

реабілітаційних заходів у випадках, передбачених кваліфікаційною характеристикою;
надання при потребі екстреної медичної допомоги;
організація денних і домашніх стаціонарів;
допомога у вирішенні медико-соціальних проблем родини;
проведення санітарно-протиепідемічної роботи на дільниці.
“Положення про лікаря загальної практики
(сімейного лікаря)”
Наказ МОЗ України від 23.02.2001 № 72

лікаря первинної ланки
Територіально-дільничний принцип обслуговування

За ступенем юридичної і

економічної незалежності загальної практики (організаційно-правовий статус):
Незалежні загальні лікарські практики
Економічна автономія загальнолікарських практик в рамках існуючих поліклінік

допомоги:
Індивідуальна практика
Групова практика
Багатопрофільний центр здоров’я

За порядком взаємодії з вузькими спеціалістами:
Вільний

доступ до вузьких спеціалістів
Доступ через лікаря первинної ланки (принцип “воротаря”)