Заняття 1. Держава, право та особистість Тема 11. ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНИН

ГРОМАДЯНИН

свобод особистості.
Навчальні питання

України від 24.08.91 р. ВВР. 1991, № 38.
3. Декларація про

державний суверенітет від 16.06.90 р. ВВР, 1990, № 31.

Література
1. Основна література.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник. – Харків: Консум; Ун-т внутр. справ, 2003. – с.167-195.
Кокодій Ю.В., Курбацький С.А. Теорія держави: навчальний посібник. – Хмельницький: Вид: Національна академія ПВУ, 2003. –с.63-79.

2. Додаткова література:
Навчальний посібник. Загальна теорія держави і права. За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 2000. –с.45-63.
Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права. Підручник. – К.: Кордон, 2006. – с.145-158.

Література

тобто таке, яке можливе і має місце лише у державі.
Піфагор

– “Міра всіх явищ – людина“.
Цицерон – “Дії закону повинні підлягати всі”.
Г. Гроцій - "Держава – це досконалий союз вільних людей, це домовленість заради дотримання прав і загальної користі".

поєднання інтересів держави і особи;
взаємоєдність прав і обов'язків громадян;
рівність основних

прав і обов'язків громадян;
поширення прав і свобод громадян, підвищення їх соціальної активності, відповідальності та самодисципліни при виконанні обов'язків;
законність цих стосунків.

ознаки, які формуються у тісному зв'язку з біологічними, фізичними, психофізіологічними

характеристиками.
“Особистість” – це людина у її соціальному середовищі, у суспільстві, соціальній групі, тобто її відношення до суспільства, держави, права.
“Громадянин” - це особистість яка характеризується політико-правовим зв'язком із державою.

“Людина", "особистість", "громадянин"

особи, які закріплені в діючому законодавстві й складають соціальне допустимі

та необхідні потенційні можливості особи мати суб'єктивні права й обов'язки і реалізувати їх у системі суспільних відносин.
Склад правового статусу:
об'єктивні (законодавчі) права, свободи і обов'язки;
суб'єктивні права, свободи і обов'язки;

ПРАВО – це право (можливість певної поведінки) особи, що передбачено

правовою нормою (наприклад, право на освіту, право на відпочинок і т. ін.):
поводити себе відповідним чином (право на свої дії);
вимагати відповідної поведінки від інших суб'єктів (право на чужі дії);
звертатися до держави за захистом свого юридичного права.

природи самої людини, існують незалежно від чиєїсь волі, тому зміст

прав незалежний, і ніхто не може його змінювати або скасувати.

позитивістський підхід – суб'єктивні права є явища, що цілком і повністю залежать від держави: вона їх формулює, визначає зміст, вимірює його або скасовує повністю.

Джерела суб'єктивного права

ринкова економіка, досконала система економічних відносин і т.ін.), які сприяють

повній і безперешкодній реалізації суб’єктивних прав.
Соціальна цінність суб’єктивних прав з економічної точки зору вбачається у тому, що їх наявність:
відображає можливості держави матеріальна забезпечувати реалізацію певних суб’єктивних прав;
забезпечує суб’єктам можливість активної участі в економічному житті суспільства і тим самим сприяє зміцненню його матеріального становища.

Гарантії реальності
забезпеченості суб'єктивних прав

життя (політична система суспільства, плюралізм та гласність у здійсненні політичного

життя тощо), що забезпечують повну і безперешкодну їх реалізацію.
З політичної точки зору соціальна цінність суб’єктивних прав виявляється у тому, що вони:
є мірою досягнутого в суспільстві прогресу щодо встановлення дійсного демократизму, визнання і забезпечення свободи особи;
забезпечують громадянам активну участь у всіх сферах суспільного життя і тим самим активізують соціально-політичне життя суспільства;
фіксують певні повноваження, стимулюють суспільно корисну поведінку суб'єктів.

Гарантії реальності
забезпеченості суб'єктивних прав

обумовлюють першочергові цінності та непорушність суб’єктивних прав, їхню повну і

безперешкодну реалізацію.
Соціальна цінність суб'єктивних прав з ідеологічної точки зору полягає у тому, що вони:
є втіленням пануючих у суспільстві поглядів на демократію, гуманізм, права особи;
виступають дійсним засобом пропаганди досягнень суспільства у гуманітарній сфері;
є інструментом викриття перекручень дійсних досягнень суспільства у гуманітарній сфері.

Гарантії реальності
забезпеченості суб'єктивних прав

можливість реалізації суб’єктивних прав, а також захищають і охороняють їх

від будь-яких обмежень і порушень.
З юридичних позицій соціальна цінність суб'єктивних прав вбачається у тому, що вони:
є правовим інструментом розвитку демократії у суспільстві на основі принципів гуманізму і свободи особи;
визначають систему взаємних юридичних прав та обов'язків держави і особи;
виступають регулятором поведінки громадянина шляхом фіксації певних еталонів поведінки, які відповідають Інтересам суспільства;
є інструментом поєднання порядку та організованості з активністю і самостійністю поведінки громадян.

Гарантії реальності
забезпеченості суб'єктивних прав

юридичні гарантії;
законні інтереси;
правовідносини загального характеру.
Елементи механізму
забезпечення правового статусу особи

людини і громадянина в сучасному суспільстві:
рівноправність громадян;
користування іноземними громадянами та

особами без громадянства передбаченими законом правами і свободами;
додержання Конституції і законів, виконання іноземними громадянами та особами без громадянства інших обов'язків, передбачених законом;
надання іноземцям права притулку.

та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку

людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними й рівними для кожної людини:
громадянські;
політичні;
економічні;
соціальні;
екологічні;
культурні;
сімейні;
особисті права-гарантії та інші.

Основні права людини

біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб:
право на

життя;
право на недоторканість особи, житла, особисту недоторканість, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
право на вибір місця проживання, свободу пересування, вільне залишення території України та повернення у будь-який час в Україну;
право на свободу власної думки і слова, на вільне виявленні своїх поглядів і переконань;
право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово і в інший спосіб на свій вибір;
право на свободу світогляду і віросповідання та ін.

участь у громадському і державному житті, вносити пропозиції про поліпшення

роботи державних органів, їх службових осіб об'єднань громадян, критикувати недоліки в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян:

право на участь в управлінні державними і громадськими справами, користування рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування;
право брати участь у роботі об'єднань громадян (політичних партій та громадських організацій);
право мирно збиратися (без зброї) і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;
право вибирати і бути обраним у державні органи і в органи місцевого самоврядування;
право мати громадянство.

характеризують їх участь у виробництві матеріальних благ:
право на приватну власність

(індивідуальну і колективну);
право на працю і вибір професії та роду трудової діяльності;
право на можливість вибору роду занять і роботи за своїм по­кликанням;
право на професійну підготовку і перепідготовку;
право на справедливу оплату праці;
право на страйк;
право на відпочинок та ін.

соціальні умови життя:
право на охорону здоров'я;
право на житло;
право на матеріальне

забезпечення в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та інші;
право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (харчування, одяг, житло).

екологічному середовищі:
право на безпечне для життя і здоров'я довкілля;
право на

відшкодування завданої порушенням цього права шкоди та ін.

свого народу (нації) та всього людства.
право на освіту;
право

на користування досягненнями вітчизняної та світової культури;
право на свободу наукової, технічної та художньої творчості.

в сімейних правовідносинах:
невтручання сторонніх у сімейне життя;
добровільне укладення шлюбу, рівні

права й обов'язки у шлюбі та сім'ї;
право на державну охорону сім'ї, материнства, батьківства і дитинства;
рівність дітей незалежно від походження чи народження у шлюбі або поза шлюбом та ін.

права, свободу і законні інтереси.
право на захист передбачених законом можливостей

людини і громадянина в суді, в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у міжнародних судах чи відповідних міжнародних організаціях;
право знати свої права і обов'язки;
право на правову допомогу;
право не виконувати злочинні накази;
право на індивідуальну юридичну відповідальність за провину і тільки один раз;
право не нести відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом та ін.

об’єктивно зумовленої конкретно-історичними потребами існування та розвитку інших людей, нації,

народу, його соціальних груп і усього людства.

фізичні (наприклад, утримувати і захищати своїх неповнолітніх дітей);
особистісні (наприклад, поважати честь, гідність, національні почуття і культуру людей або їхніх спільностей; виховувати своїх людей);
культурні (наприклад, дбайливо ставитися до пам’яток історії людства);
економічні (наприклад, віддавати частину індивідуального прибутку, доходу на загальносуспільні потреби);
політичні (наприклад, протистояти насильству, вдаватись тільки до мирних засобів задоволення своїх політичних інтересів).

(іншої етнічної спільності, народу), необхідні для нормального її існування і

розвитку у конкретно-історичних умовах, об'єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства, які ма­ють бути загальними й рівними для всіх націй (народів).

ПЕРВИННИМ ОСНОВНИМ ПРАВОМ НАЦІЇ (НАРОДУ) є право на існування та вільне самовизначення – насамперед, політичне (державна самоорганізація), а також економічне, соціальне, духовно-культурне (гуманітарне).

До інших прав цієї групи належать, зокрема, можливості економічного, соціального і культурного розвитку:
розпоряджатися природними та матеріальними ресурсами на своїй території;
мирно співіснувати з іншими народами і націями (право на безпеку і мир);
підтримувати природне середовище у стані, необхідному для забезпечення й відтворення здорового генофонду народу, нації (право на екологічну безпеку).

його існування і розвитку як єдиного, цілісного суб'єкта світової історії

– носія земної цивілізації, об'єктивно зумовлені станом соціального та природного середовища

право на безстрокове існування людства (право на безсмертя);
на мир;
на відродження та збереження гармонії з природою (право на екологічну безпеку);
на збереження, використання і розвиток загальнолюдських матеріальних і духовних цінностей (культурних, духовних, наукових та інших надбань);
на відкрите море і його корисні копалини;
на антарктичний простір;
користування космічним простором