Слайд 1
ІСПАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Слайд 2План
Періодизація іспанської літератури.
Основні епічні жанри в літературі Відродження.
Становлення
іспанського національного театру.
Загальна характеристика творчості Сервантеса
Слайд 3Література
Сервантес М. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Переклали М. Лукаш,
А. Перепадя. — К., 1995.
Лопе де Вега. Овеча криниця. Собака на
сіні. — К., 1962.
Менендес Пидаль Р. Избранные произведения. Испанская литература средних векав и епохи Возрождения. — М.: Изд-во иностр. лит., 1961. — 772 с.
Слайд 4Періодизація іспанської літератури
1475–1550 раннє Відродження
1550 — перші десятиліття 17 ст.
— зріле і пізнє Відродження
Слайд 5Своєрідність іспанського Відродження
Слабкий вплив античності
Народний характер літератури: гостра критика сучасності
й прагнення до патріархальної старовини
Зв’язок із середньовічними традиціями, орієнтація не
на античні зразки, а на народні — романси.
Релігійна тематика
Основні мотиви: гріх, небесна кара, божественна благодать, кохання, честь.
Розмаїття жанрів, найвищі досягнення — роман і драма.
Слайд 6Основні епічні жанри в літературі Відродження
Рицарський роман
Шахрайський роман
Слайд 7
Становлення іспанського національного театру
Лопе де Вега (1562—1635)
“Фуенте овехуна”
Слайд 9Сервантес (29.09.1547–23.04.1616)
“Галатея”, 1585
“Алжирські звичаї”
“Зруйнування Нумансії”
“Дон Кіхот”, перекл. англ. 1 част.
— 1612
“Повчальні новели”, 1613
“Мандри Персілеса та Сихізмунди”, 1616
Повне зібрання тв.
С. — 1803–1805, (Мадрид, 16 т.).
Слайд 10Пам’ятник Сервантесу в Мадриді (Антоніо Сола, 1835); на п’єдесталі два
написи на латинській та іспанській мовах: «Мігелю де Сервантесу Сааведрі,
царю іспанських поетів, рік M.D.CCC.XXXV».
Слайд 12Жанрова своєрідність, композиція
У романі Сервантес поєднав елементи таких жанрів, як
рицарський роман, пастораль, любовно-пригодницька повість, повчальна новела, крутійський роман, лірика,
фольклор.
Присвята, Переднє слово, На книгу про Дон Кіхота з Ламанчі, 1-5 розділ — перший виїд (пародія), 7-52 — другий виїзд, вставні новели (антиномічність: мрійник і прагматик, ідеаліст і матеріаліст), завершення підбіркою сонетів.
Слайд 13Друга частина
1614 — книжка Алонсо Фернандеса де Авальянеди із Тордесільянса
Композиція:
присвята, переднє слово до читальника, 74 розділи. Літературна полеміка.
32 р.
— Д.К. про Дульсінею і Санчо
Р. 42 — поради Д.К.
Р. 43 — приказки Санчо
Р. 47 — суд Санчо
Слайд 14Дон Кіхот
Інтерпретації: просвітницька, філос.-психологічна, публіцист.
3 лінії образу:
Д. К.
із Ламанчі (не розуміє дійсність)
Рицар Сумного Образу (героїчний
ентузіазм самітника)
Алонсо Кіхано Добрий (прекрасна людина, Достоєвський)
Слайд 15Божевільний
Консерватор
Фанатик
Мрійник
Мудрець
Ідеаліст
Гуманіст
Дивак
Оптиміст
Доре
Наст. Далі
Слайд 17Санчо Панса
«pansa» — черево
Лицар Сумного Образу
“...нехай верну я на
колишню волю, нехай однайду давніше життя і воскресну з теперішньої
смерті”.
Слайд 18Укр. переклади
1891— віршований переказ окр. епізодів
І.Франка
1919 — окр. глави
В.Самійленка (втрачено)
1927 — адапт. переклад Миколи Іванова, 2 вид. (заарешт.,
доля невідома)
1955 — перекл. з рос. Василя Козаченка і Євгена Кротевича
1995 — М.Лукаш (Д.К.), А. Перепадя
Слайд 19«...сатира на романтичні та далекі від дійсного життя лицарські повісті,
якими кілька сот літ зачитувалася вся Європа, поглиблюється і розширюється
тут ступенево у великий малюнок боротьби між благородними поривами чуття та твердою дійсністю, між поезією та прозою життя. Тому «Дон Кіхот» має безсмертну вартість в історії духовного розвою вселюдськості і по заслузі зробився улюбленою книжкою для всіх освічених людей».( І.Франко, стаття «Сила землі в сучасному романі»)
Слайд 20Архаїзація мови.
Фразеологія
Цимбалюк Т.В. Мова перекладу Миколи Лукаша: Фразеологія роману Мігеля
де Сервантеса Сааведри “Дон Кіхот” / За ред. Л.О. Пустовіт.
– К.: Довіра. 1996. — 238 с.
Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Укл.: О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. – К.: Довіра 2002. — 735 с.
Слайд 23 У 2002 році твір Сервантеса визнано найкращим романом тисячоліття
в усій світовій літературі.
Стендаль: “ Відкриття цієї книги... можливо,
найважливіша подія мого життя”.
І. Тургенєв. “Що може бути трагічнішим, ніж людина, яка з любові до людства здійснює найкомічніше безглуздя”
23.04.2005 — дві доби роман читали в багатьох містах світу.