Презентація пошукової роботи класу "Інтерв'ю з минулого"

МИНУЛОГО

Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій

за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його Перемога над фашистами.

війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто

віддав своє життя для щастя інших.

тими, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до

світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

ті, хто кував Перемогу в тилу, і досі розповідають молодому

поколінню, якою ціною далася та Перемога радянському народові, скільки людських життів покладено було в горнило війни. Щоб пам'ятали і щоб ніколи не допустили повторення того жахіття.

ведеться кропітка робота по збору спогадів ветеранів Великої Вітчизняної війни,

учасників бойових дій, дітей війни.

Свідчення

Анісіна Іллі Михайловича,
проживав в м. Дніпропетровськ,
вул. Стадіонна, 36
Брав участь в обороні Москви. Брав безпосередню участь в салюті Перемоги над Москвою.
Зі своєю дружиною познайомилися на фронті і разом воювали 3 роки.
Воював на Ленінградському і Московському фронтах в складі 55 зенітно – артилерійської дивізії, з 1940 – 1947 р.р. у 745 зенітно – артилерійському полку.

Свідчення

Горбань Олександри Захарівни, 1921 – 2006 р.р.
проживала в м. Дніпропетровськ,
с. Краснопілля
В серпні 1941 року була зарахована на курси радіотелеграфістів, після закінчення яких у листопаді пішла на фронт в 756 окремий батальйон зв’язку 300 стрілкової дивізії 38 армії Південно – Західного фронту. Приймала участь у бойових діях під Сталінградом, де була важко поранена.
Була нагороджена 15 урядовими подяками, медалями: «За бойові заслуги», «За оборону Києва», «За оборону Сталінграду», «За визволення Варшави», «За взяття Берліну», «За перемогу над Германією», «Медаль Жукова», «Медаль «Перемога 1941 – 1945 р.р.», орден «Вітчизняної війни» (ІІ ступеня).

Свідчення

Кононенка Івана Сергійовича, 1927 р.н.
який проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 6
До початку війни жив в с. Діброва, Новомиколаївський район, Запорізької області.
Воював на Дальньому Сході, а потім перевели на захід України.
Після війни знову повернувся в рідне село. Але в зв’язку з сімейними обставинами, через деякий час переїхав до м. Дніпропетровськ.

Свідчення

Арендарчук
Надії Филімонівни, 1928 р.н.
яка проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Татарська, 26
До початку війни жила в м. Краматорськ.
За період війни пройшла дуже важкий шлях від Польщі до Америки.
Після війни повернулася до рідного містечка. Після втрати сім’ї: батьків, братів, сестер, син забрав до міста Дніпропетровська.

Свідчення

Сагайдака Андрія Полікарповича, 1924 р.н.
який проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 17
До початку війни жив у місті Дніпропетровську.
Служив у 35 дивізії восьмої гвардійської армії.
За період війні дійшов до Берліна у Німеччині.
Після війни знову повернувся в рідне місто.

Свідчення

Ковальчук Ольги Зінківни, 1926 р.н.
яка проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 62
До початку війни жила в Житомирській області, с. Клочки.
На початок війни працювала на заводі в Німеччині. У воєнних діях участі не приймала. В Німеччині народила дитину. Відразу після війни з дитиною переїхала до Києва, а потім з батьками до міста Дніпропетровська.

Свідчення

Махно Віри Дмитрівни, 1945 р.н.
яка проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Новопавелецька, 31

Народилася в концтаборі в Германії. В квітні було 4 місяці, коли батьки тікали з Германії. З одного боку, була глибока річка, а з іншого – височенна гора. Всі почали перестрибувати через річку, а мене також перекинули. Потім йшли лісом, де нас визволили американські війська.

Свідчення

Билиби Івана Лукича, 1927 р.н.
який проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Новопавелецька, 56
Коли забрали в армію, було лише 17 років. На початок війни служив в Яновській області. У 1945 році служив у місті Архангельськ, в якому прослужив 1 рік. Потім переправили у Мурманськ. Тобто у воєнних діях участі не приймав, а займався сержантським складом.

Сергіївни
1926 р.н.

яка проживає в м. Дніпропетровськ, вул. Татарська, 60
До початку війни жила в Білорусії.
Воювала в Білорусії в партизанському загоні. В 16 років потрапила в полон до Німеччини.
Після війни і до сьогодні проживає в місті Дніпропетровську.

нашій школі проходять урочисті лінійки, тематичні виховні заходи, зустрічі з

ветеранами для привітання героїв та вшанування пам'яті загиблих.

часті гості.

біля меморіалу Слави відбуваються урочисті заходи з нагоди Дня Перемоги.

останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир

- довгоочікуваний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.

що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як

зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре,
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.