ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА ОБРОБКИ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ЗМІНИ РІВНІВ І ДЕБІТІВ ПРИ

ПРИ ТРИВАЛИХ ЗБУРЮВАННЯХ
(частина 2)

експлуатації та дослідно-фільтраційних

випробувань для введення виправлень в результати останніх

родовища (Комі АРСР) на стику антиклінальної й синклінальної складок.
Основний водоносний

комплекс приурочений до теригенної товщі перешарованих тріщинуватих піщаників, алевролітів і аргілітів. Найбільш тріщинуваті піщаники, найменш аргіліти, що при моноклинальному досить крутому заляганні окремих шарів визначає значну планову мінливість фільтраційних властивостей водовмісних порід. Смугоподібне розташування окремих зон неоднорідності привело , до істотно вираженої анізотропії фільтраційних властивостей.
З поверхні пермський водоносний комплекс перекритий слабо потужними (5-10 м) четвертинними відкладами. Умови інфільтрації атмосферних опадів сприятливі.
Рівні підземних вод у природних умовах залягають поблизу денної поверхні (1-3 м) і мають амплітуду сезонних коливань до 1,5 м.
Модулі підземного стоку в природних умовах, за даними гідрометричних спостережень на дрібних ріках, рівні 1,5-3,0 л/сек*км2.

інфільтрацією атмосферних опадів безпосередньо на площі поширення водоносних комплексів та

не допускає виснаження експлуатованого водоносного комплексу.

Розвантаження прісних підземних вод зони активного водообміна відбувається в частинах малих і великих рік регіону.

Продуктивність водозаборів 2,5-3,0 тис. м3/доба. Радіуси впливу водозаборів по простяганню шарів порід становлять: взимку 2,5 км; влітку 1,5 км; вкрест простягання 0,6-0,8 км.

за результатами чотирьох дослідно-експлуатаційних відкачок і експлуатації двох діючих водозаборів

(мал. ↓).
Середні значення параметрів по кожному з дослідно-експлуатаційних кущів виявилися практично однаковими (табл.↓).
Встановлено, що до кінця періоду зимового спаду рівнів при водозаборі взаємодіючими свердловинами різко зростає інтенсивність формування зрізок рівнів. Однак значення а по дослідно-експлуатаційних відкачках на порядок вище, ніж за даними експлуатації, що пояснюється тривалістю дослідно-експлуатаційних відкачок.

часового простеження зниження рівня в районі водозабору Південний (а) і

при дослідно-експлуатаційній відкачці з дослідного куща 1452

свердловинах водозабору за період зимової межені відзначається дві ділянки: пологий,

тривалістю 90-100 діб і більше крутий до кінця періоду спаду. Значення кт по цих ділянках графіка різняться майже в п’ять разів (166 і 37 м2/доба). Тривалість дослідно-експлуатаційних відкачок (30-40діб) відповідає пологій ділянці графіка,
У зв’язку з цим величини кт розвідувально-експлуатаційних свердловин першої групи скоректовані з розрахунку збільшення тривалості відкачок. Застосований коефіцієнт, рівний 0,39, отриманий по співвідношенню кутових коефіцієнтів двох ділянок графіків часового простеження, побудованих по спостережних свердловинах водозабору.
Тоді кт по кущу 1452 приймається 46 м2/доба.
Величини а, отримані за результатами дослідно-експлуатаційних відкачок, зменшені на порядок за даними діючих водозаборів.
Таким чином, використання даних експлуатації дозволило внести корективи в розрахунки параметрів за результатами дослідно-експлуатаційних відкачок, що дозволило врахувати як істотну неоднорідність фільтраційних властивостей по площі, так і залучення додаткових джерел живлення.

який відображує роль додаткових джерел живлення (перетікання, відтік з перекриваючих

глинистих відкладів, і т.п.), які не проявляються в процесі дослідних робіт. Звичайно за даними експлуатації отримані значення а на один - два порядки нижче.

товщею з підлеглими прошарками пісків, вапняків і мергелів, сумарною потужністю

до 150-200 м.
Експлуатація водозаборів відбувається при несталому режимі фільтрації. У результаті експлуатації утворились досить глибокі депресійні воронки.
Ділянками найбільш сприятливого живлення є зони розкриття річковими долинами смуги рифових вапняків, де перекриваючі глини повністю розмиті, або їх потужність різко зменшується.
За даними кущових відкачок при розвідувальних роботах були визначені наступні параметри шару: кт = 300 м2/доба, а = 2,5*106 м2/доба.
Однак результати оцінки знижень рівня при цих параметрах відповідно до фактичного водовідбору, показали, що розрахункові зниження у два-п'ять разів перевищують фактичні.
Отримана аналітичним шляхом рішення зворотної задачі для системи взаємодіючих свердловин величина п’єзопровідності виявилася рівною 4,8*104 м2/доба, тобто на два порядки нижче.
Водопровідність у розрахунках приймалася відповідно до результатів кущових відкачок.
Отримане значення п’єзопровідності враховує додаткове живлення сарматського комплексу із перекриваючої глинистої товщі за рахунок як перетікання ґрунтових і поверхневих вод, так і віджимання води із самої перекриваючої товщі.

СТАДІЙ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВОДОВІДЛИВУ

виробок із водовідливом використовується з метою:
– отримання

геофільтраційних параметрів;і
– визначення граничних умов на ділянках родовищ, де проводиться водовідлив;
– прогнозування водопритоку до гірських виробок і розвитку воронки депресії.

геофільтраційних параметрів істотний вплив мають наступні чинники:
– складний

та нерегульований характері збурювання;
– значні розміри і складна конфігурація водо­ приймальної системи гірських виробок;
– зміна розмірів водоприймальної системи в часі.

Застосування традиційних методів визначеня геофільтраційних параметрів вимагає додаткових методик врахування вказаних чинників впливу на гідродинамічну ситуацію в районах розвитку експлуатаційного водовідливу

судити по графіках зміни водопритоку в часі.
При всіх розходженнях

форм таких графіків можна встановити їх загальні особливості.
Характерною закономірністю є зростання водопритоку в початковий момент проходки гірських виробок.
По виду наступної зміни водопритоку в часі все різноманіття форм можна привести до трьох типів:

зміни водопритоку в часі все різноманіття форм можна привести до

трьох типів:

– початкова ділянка зростання поступово переходить в ділянку відносно плавного або різкого зменшення;

– після початкової ділянки зростання відзначається східчаста зміна при відносній сталості витрати на окремих щаблях або поступовому її зниженні;

слідом за зростанням водопритоку в початковий період наступає відносна його стабілізація протягом усього періоду збурення.

поступово переходить в ділянку відносно плавного або різкого зменшення;


–

після початкової ділянки зростання відзначається східчаста зміна при відносній сталості витрати на окремих щаблях або поступовому її зниженні;

– слідом за зростанням водопритоку в початковий період наступає відносна його стабілізація протягом усього періоду збурення.

водо притіка збігається з періодом інтенсивного зростання зниження при розвитку

гірських робіт. Таким чином, для початкового періоду збурювання справедлива умова S ≠ const та Si < Smax.

2) Наступне зменшення водопритоку в першому типі співпадає з досягненням динамічним рівнем горизонту гірських виробок. З цього часу реалізується умова S = Smax = const. При цьому, як відомо, відбувається зменшення дебіту в умовах несталої фільтрації. Такі випадки мають місце при спрацюванні ємнісних запасів підземних вод. Характер граничних умов ділянки (непроникні границі, границі неоднорідності й т.д.) визначає темп зменшення водопритоку.

при другому типі режиму свідчить про формування водопритоку за умови

S ≈ Smах під впливом періодичного живлення за рахунок поверхневих (як правило, малих) водотоків.

4) Відносна сталість водопритоку в третьому типі режиму свідчить про те, що його формування за умови S ≈ Sшах відбувається під впливом постійного жерела живлення водоносного горизонту.

5) Залежно від характеру фільтруючого середовища форма графіків водо притіка при всіх таких режимах буває або відносно плавнj. (пористі, відносно однорідні тріщинні), або пилкоподібною (неоднорідні тріщинні середовища)..

змінності зниження S ≠ const та Si < Smax, граничними

умовами водоносного горизонту, ступенем неоднорідності фільтруючого середовища.

Отже, на відміну від дослідних і дослідно-експлуатаційних відкачок (випусків), характер і ступінь збурювання при водовідливі не можуть задаватися й тому нерегульовані.

Обробка дослідної інформації в цих випадках виконується як при складному збурюванні. Вона полягає у схематизації графіка виділення на ньому регулярних закономірностей дебіту, тобто ділянок відносної сталості дебіту, стрибкоподібної або лінійної його зміни. Наявність таких ділянок дозволяє скористатися типовими способами обробки результатів водовідливу.

при проходці горизонтальних гірських виробок. Надходження підземних вод у них

відбувається через численні водопрови - струмені, капежі, що виникають безпосередньо по периметру окремих виробок, а також само вилив зі свердловин підземного буріння.
Для визначення параметрів можуть бути використані методи обробки даних відкачок і експлуатації водозаборів, з врахуванням часових і площинних критеріїв. Важливою умовою є наявність спостережних свердловини, розташовані на відстанях r > 1,5R0 при площинній і кільцевій системах і г > 0,75l при лінійній системі.
Розміри й конфігурація системи гірських виробоквпливають тільки на визначення коефіцієнта п’єзопровідності (рівнепровідності), причому для близьких свердловин при r > 1,5R0 (0,75l) у розрахунковій формулі залежно від конфігурації системи змінюються числові коефіцієнти при збереженні структури формул

початковій стадії експлуатації водо притік формується в умовах постійного збільшення

об’єму пройдених виробок, а отже й розмірів водоприймальної системи. Іншими словами, величини R0 та l у розрахункових формулах є змінними. Однак використовувані формули справедливі за умови сталості цих величин. Отже, можливість їх застосування для обробки вимагає відповідного обґрунтування для оцінки можливості виначення геофільтраційних параметрів.

Методичним підходом у такому випадку є вибір сприятливих періодів у режимі даного типу збурювання, а саме:
а) інтенсивної проходки;
б) сухої консервації;
в) затоплення горизонтальних виробок;
г) відновлення рівня.

системи:
– зміна довжини виробок відбувається, як правило, по

лінійній залежності l=f(t).
– зміна довжини виробок у часі не обов'язково супроводжується збільшенням числа водопроявів.
– можливі випадки, коли сумарний водо притік забезпечується за рахунок обмеженої кількості, або одного зосередженого водо прояву.

У цьому випадку обробку результатів спостережень за розвитком депресійної воронки можна робити способами часового й площинного простеження, заснованими на формулах для площинних і лінійних систем.

рахунок само виливу з декількох свердловин підземного буріння, число яких

залишалося постійним за весь період проходки шахтного горизонту. У цьому випадку, ігноруючи факт зміни довжини виробок у часі, виконуємо обробку як для випадку водоприймальної системи з постійним контуром. Графік сумарного водо притоку для цього періоду показаний на мал. ←. Графік можна схематизувати одним початковим щаблем постійного водо притоку Q ≈ 90 м3/год

у наявних спостережних свердловинах способом часового простеження зниження рівня. Графік

часового простеження простий, прямолінійний. По кутовим коефіцієнтам і початковим ординатам цього графіка визначені наступні параметри: кт = 11 м2/доба, а = 2,1 *103 м2/доба.

побудований на момент часу t = 220діб, практично прямолінійний. По

кутовому коефіцієнту і початковій ординаті цього графіка визначені коефіцієнти водопровідності кт = 13,4 м2/доба та п’єзопроводности а= 1,2*103 м2/доба.

1) Прямолінійність часових і паралельність площинних графіків свідчить про

наявність квазістаціонарного режиму.
2) Збіжність коефіцієнтів водопровідності й п’єзопровідності , отриманих способами часового й площинного простеження, доводить застосовність до даних умов логарифмічної моделі необмеженого водоносного горизонту.
3)Отже, ігнорування змінності контуру виробок виявилося виправданим.

всіх випадках наступає період «сухої» консервації, у продовження якого (кілька

місяців) проходка виробок припиняється, але діє водовідлив, тому що в цей час ще виробляються ліквідаційні роботи.
У період «сухої» консервації й затоплення горизонтальних гірських виробок відбувається регулярна зміна водопритоку за умови S = const і l = const.
Цим періодом також можна скористатися для визначення параметрів способом часового простеження приведеного зниження (S/Q) за даними спостереження за рівнем спостережних свердловин і способом часового простеження водопритоку за допомогою графіків.
Об'єктом дослідження був круто падаючий (70- 80°) шар вапняків потужністю 250-300 м. Водоносний пласт незалежно від літологічних розходжень водовмісних порід представляється як єдиний тріщинний безнапірним водоносний комплексо. Обробка результатів відновлення рівня зроблена по складному часу S* - lg(t/(T+t). В якості тривалості складного збурювання прийнята його розрахункова величина.

Схема ділянки: 1 − туфи, 2

− вапняки, 3 − сланці, 4 − контур гірських робіт, 5 − свердловини й шахта;

ділянок, відношення кутових коефіцієнтів яких С2/С1=1,1.
Таке відношення свідчить про

невеликі розходження у водопровідності схематизованого шару й порід, що вміщають, так що схематизація тріщинного водоносного горизонту як однорідного шару виправдана
По кутових коефіцієнтах і початкових ординатах часових графіків відновлення визначені параметри, середні значення яких склали: кm = 13,1 м2/доба і а = 1,2*103 м2/доба. Водовіддача тріщинних водовмісних порід (μ=0,011. Як видно, отримане досить реальне значення водовіддачі.

й порід, що вміщають, так що схематизація тріщинного водоносного горизонту

як однорідного шару виправдана. У зв’язку з тим, що спостережні свердловини перебувають поблизу контуру виробок (r При деякому розкиді точок графік площинного простеження для напрямку, що збігається із простяганням вапняків, прямолінійний, а коефіцієнт водопровідності, розрахований по кутовому коефіцієнті цього графіка, кт = 9,6 м2/доба. Порівнюючи це значення з результатом часового простеження, переконуємося, що збіжність отриманих величин водопровідності прийнятна.

максимального зниження на момент часу перед початком відновлення рівня. При

деякому розкиді точок графік площинного простеження для напрямку, що збігається із простяганням вапняків, прямолінійний, а коефіцієнт водопровідності, розрахований по кутовому коефіцієнті цього графіка, кт = 9,6 м2/доба. Порівнюючи це значення з результатом часового простеження, переконуємося, що збіжність отриманих величин водопровідності прийнятна.

способами часового й площинного простеження за даними розвідницького водовідливу визначені

досить достовірні дійсні параметри тріщинного водоносного комплексу,

2) Оцінені граничні умови й ступінь фільтраційної неоднорідності,

3) Складний характер збурювання й складна в плані конфігурація водоприймальної системи не є перешкодою для цього.

4) Факт змінності розмірів системи при збурюванні усунутий тим, що в обробку прийнятий період відновлення рівня після заповнення об’єму горизонтальних гірських виробок.