Українські землі в 60-80 – ті роки XVII ст

І. Виговського;
16 вересня 1658 р. – ухвалення угоди
в Гадячі щодо союзу
з Польщею (Гадяцький договір);
1658 – 1659 рр. – московсько- українська війна;
24 - 28 червня 1659 р. – Конотопська
битва;
Вересень 1659 р. - козацька рада під Германівкою на Київщині - недовіра Виговському.

1657—1659 рр., відстоював державну незалежність Гетьманщини, уклав Гадяцький договір 1658

р. з Річчю Посполитою, завдав поразки московському війську у Конотопській битві. Сучасник писав: "...жоден полковник не знав, що думав Хмельницький, - один лише Виговський.".

та Польщею було укладено договір, що дістав назву Гадяцького.
Україна, Польща

і Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем.
Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств ставала незалежною державою під назвою Великого князівства Руського.
Найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському належала депутатам від усіх земель князівства, а виконавча - зосереджуватися в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем.
Передбачалося, що Велике князівство Руське матиме власні судову й фінансову системи, йшлося про створення власної монетарні.
Українське військо мало налічувати 30 тис. козаків і 10 тис. найманого війська.
Урівнення у правах православної та римо-католицької церкви.
Передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень.
Запроваджувалася цілковита свобода слова і друку.

Ю. Хмельницького
Вересень-жовтень
1660 р. - Слободищенський трактат

Січень 1663 р. – козацькою Радою обраний гетьман Павло Тетеря
Червень 1663 р. – Чорна рада в Ніжині проголошення гетьманом І. Брюховецького
Жовтень 1665 р.- Московські статті
1665 – 1676 рр.– гетьманство П.Дорошенка
30 січня 1667 р. – Андрусівське перемир’я

1677 – 1678рр. – чигиринські походи

1659-1663рр.,
уклав Переяславські статті 1659 р. з Московською державою, Слободищенський

трактат 1660 р. з Річчю Посполитою, гетьман Правобережної України у 1676—1681 рр., учасник Чигиринських походів турецько-татарської армії.

договору 1654 р., був нерівноправним.
Московські воєводи одержували право прибути

із залогами не тільки до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані.
Гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику, а саме: укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо.
Київський митрополит повинен був визнати зверхність московського патріарха (Українська православна церква відкинула цю статтю як неправомірну).
Заборонялося без царського дозволу переобирати гетьмана, а також оголошувати війну або посилати полки на допомогу сусіднім державам.
Гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників.

договору, однак текст його зазнав суттєвих змін.
Було усунуто статтю про

Велике князівство Руське. Передбачалося повернення польській шляхті й магнатам усіх маєтностей в Україні.
Гетьмана позбавлено права зовнішньополітичних відносин; його було зобов’язано надавати військову допомогу Польщі в її війнах з іншими державами.
Українська держава згідно з трактатом ставала тільки автономною частиною Речі Посполитої.

об’єднати Україну під зверхністю польського короля.

обраний на Чорній раді у Ніжині, проводив промосковську політику, уклав

Московські статті
1665 р. з Московською державою. Першим з українських гетьманів поїхав до Москви
“побачити пресвітлі очі государя”

перебувати майже в усіх великих містах.
Збирання податків покладалося на московських

воєвод, а збори повністю мали надходити до царської казни.
Вибори гетьмана могли відбуватися лише з дозволу царя та у присутності царського представника.
Гетьманський уряд позбавлявся права на проведення самостійної зовнішньої політики.
Московські статті істотно обмежували автономію Лівобережної Гетьманщини, посилювали її залежність від московського царя.

гетьманом «обох берегів Дніпра», визнав протекторат Османської імперії над Правобережною

Україною.

автономію Гетьманщини, уклав Глухівські статті 1669 р. з Московською державою.

в Глухові Многогрішного проголошено гетьманом Лівобережної України.
За Глухівськими статями, що

складалися з 27 пунктів,
московські воєводи лишалися тільки в п’яти містах, причому вони не мали права втручатися у справи місцевого врядування;
встановлювався козацький реєстр чисельністю 30 тис.;
гетьман мав також право утримувати наймане військо - 1 тис. компанійців;
гетьманові заборонялося вступати в зносини з іншими державами;
податки мала збирати тільки старшина;
ускладнювався перехід селян до козацького стану.

р. гетьманом «обох берегів Дніпра», відстоював державні інтереси України, уклав

Конотопські статті 1672 р. з Московською державою.

Глухівські статті й порівняно з ними ще більше обмежували владу

гетьмана.
За Конотопськими статями
гетьманові заборонялося без царського указу та Старшинської ради висилати посольства до інших держав, а також підтримувати відносини з Дорошенком;
гетьманові не дозволялось позбавляти старшину посад, карати без згоди Старшинської ради або вироку військового суду;
козацькі посли не мали права брати участь в переговорах із представниками польського уряду в Москві у справах стосовно України.

ст.
Галицько-Волинська держава
Укр. землі у складі Великого
кн. Литовського
Українські землі в

ХVІ ст.

Укр. землі в пер.пол. ХVІІст.

Національно-визвольна війна

Укр. землі в
60-80 рр. ХVІІ ст.

Укр. землі в ХVІІ-перш.пол.ХVІІІ ст.

Укр. землі в другій пол.
ХVІІІ ст.

Укр. землі в першій пол.
ХІХ ст.

Укр. землі в другій пол.
ХІХ ст.-ХХ ст.

© Афанасьєв А. В., 2013

Троїцький собор
Густинського монастиря
Початки Густинського монастиря (Чер­нігівщина) сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф. 1671-го року в оби­телі згорів головний Троїцький храм і вирі­шено було відбудувати його в цеглі у стилі бароко. Сталося це за гетьманування Івана Самойловича. Невідомий архітектор застосував надзвичайно ефектний і, здається, унікальний для архітектури Гетьманщини прийом: у західну частину собору було вмонтовано двох'ярусну систему «глядацьких лож» для поважних прихожан.

ст.
Галицько-Волинська держава
Укр. землі у складі Великого
кн. Литовського
Українські землі в

ХVІ ст.

Укр. землі в пер.пол. ХVІІст.

Національно-визвольна війна

Укр. землі в
60-80 рр. ХVІІ ст.

Укр. землі в ХVІІ-перш.пол.ХVІІІ ст.

Укр. землі в другій пол.
ХVІІІ ст.

Укр. землі в першій пол.
ХІХ ст.

Укр. землі в другій пол.
ХІХ ст.-ХХ ст.

© Афанасьєв А. В., 2013

Покровський собор у Харкові
Собор Покрови Пресвятої Богородиці є єдиним фрагментом забудови Харківської фортеці XVII ст., який дійшов до наших ча­сів. Побудований у стилі козацького україн­ського бароко ізюмськими майстрами. Хар­ківський Покровський собор є найдавнішою кам'яною спорудою Слобожанщини. Він має унікальне композиційне рішення. На думку фахівців, собор майже повністю повторює українську дерев'яну тричастинну церкву, є синтезом ідей й конструкцій дерев'яного зодчества та кам'яної архітектури. Собор має два поверхи: знизу — зимовий, теплий, храм, зверху — літній, холодний. Верхня церква майже цілком повторює нижню. Фасади собору багато прикрашені наличниками, напівколонками, карнизами.

ст.
Галицько-Волинська держава
Укр. землі у складі Великого
кн. Литовського
Українські землі в

ХVІ ст.

Укр. землі в пер.пол. ХVІІст.

Національно-визвольна війна

Укр. землі в
60-80 рр. ХVІІ ст.

Укр. землі в ХVІІ-перш.пол.ХVІІІ ст.

Укр. землі в другій пол.
ХVІІІ ст.

Укр. землі в першій пол.
ХІХ ст.

Укр. землі в другій пол.
ХІХ ст.-ХХ ст.

© Афанасьєв А. В., 2013

Троїцький собор
Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові
Був закладений 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом архітектора Іоанна Баптиста. Сучасного вигляду набув у 80-х роках XX ст., коли собор було відновлено в первісних формах XVII ст. Побудований в стилі українського бароко. Це тринавовий, шестистовпний, триапсидний храм. За своїм планом успадкував традиції мурованого храмового будівнитва княжої Русі. У другому ярусі Троїцького собору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою ознакою чернігівських барокових храмів кінця XVII — початку XVIII ст.